Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

Розділ 5

Початок шляху

Вранці в королівстві ельфів настав особливо урочистий момент: усі мешканці, представники різних народів — ельфи, люди, гноми, феї — зібралися на важливу раду. Землю вкривала м’яка зелень, а в повітрі літали легкі зіркові іскри, створюючи магічну атмосферу. Король Фаеллор очолив це зібрання, і всі розуміли, що настав момент, коли доля світу буде вирішена.

Лоліта стояла в центрі, а її друзі — поруч, підтримуючи її своєю присутністю. В їхніх очах палала рішучість, і кожен знав, що попереду довгий і небезпечний шлях. Вічна темрява, принесена братом і сестрою Зла, загрожувала всьому світу, і тільки Лоліта, як донька Ельдара, могла перемогти їх і врятувати Аврору.

— Лоліта, ти — наша остання надія, — сказав король Фаеллор, його голос був сповнений впевненості, але в очах читалося занепокоєння. — Ти маєш силу, призначену для того, щоб здолати Зло і звільнити наш світ від цієї загрози.

Гноми, люди й феї, без винятку, підтримали його слова гучними оплесками, і серця всіх присутніх наповнилися рішучістю. Лоліта була готова, вона відчувала, як сила в її тілі зростає з кожною миттю.

Після ради Еліссара з радістю запропонувала Лоліті допомогу у вивченні магії. Вона навчила її мистецтву зцілення, розповідаючи про силу каменів і заклинань. За допомогою магії та білого каменя, подарованого Еліссарою, Лоліта навчилася лікувати рани. Тепер її здібності посилилися, і вона відчувала в собі силу, необхідну для виконання своєї долі.

Тем часом її друзі почали готуватись до подорожі. Діма, допитливий і активний, запитав:

— Коли ми вирушимо в подорож?

Сьюзі відповіла, злегка нервуючи:

— Коли завершиться нарада. Вікторія сказала, що Астреніус наказав нам зачекати, поки все не буде готово.

Еммі, яка весь цей час насолоджувалась катанням на своєму лавандовому пегасі Люмінарі, подивилася на Лолиту та її друзів. Вона була в повному захваті від того, як з кожним днем її зв'язок з цим чарівним світом ставав сильнішим.

Годину потому, коли всі приготування були завершені, жителі королівства ельфів вийшли на центральну площу, щоб проводити Лолиту та її команду в подорож. Вони кидали квіти, виголошуючи благословення, і серце Лоліти наповнилося вдячністю та рішучістю.

Король Фаеллор став перед ними з благословенням:

— Нехай ваш шлях буде легким, і нехай магія буде з вами. Ви не самі в цій подорожі, ми будемо з вами думками та силою духу.

Еліссара, стоячи поряд з ним, також побажала удачі Лолиті, і в її очах горіла гордість за свою двоюрідну сестру.

Лолита обернулася до королівства ельфів, бачачи, як її друзі, підтримувані всіма істотами, вирушають на боротьбу з темною силою. Вони, можливо, вирушали в невідоме, але з ними були сили, які не можна було подолати.

Вітер підняв волосся Лоліти, і вона відчула, як її серце відгукується на кожен крок, який вона робить в напрямку своєї долі. Вона знала, що цей шлях буде важким, але була готова.

В той час, як всі прямували до великого шляху, Еммі знову сіла на пегаса і злетіла в небо, залишаючи за собою слід яскравих світлячків, а Лолита та її друзі продовжували рухатись вперед, у невідомість.

Королівство ельфів залишалося позаду, але воно було в їхніх серцях, і тепер їхній шлях був вирішальним.

Все йшло за планом. Лолита та її друзі долали важкі шляхи через поля, ліси та гори. Вони рухались до перевалу, де належало прийняти важливе рішення — йти чи далі в Чорний Ліс. Вікторія, як завжди, піклувалася про Лолиту і приготувала для неї обід, щоб підтримати сили, а гноми з захопленням вчили Максуда та інших хлопців вправлятися з мечем і щитом. Це заняття йшло на ура, і всі з ентузіазмом помітили, що у них добре виходить.

Астреніус з усмішкою спостерігав за цим і додав:

— Нам потрібно потрапити в королівство Сулман. А далі шлях через Чорний Ліс, де ми маємо знайти загублену вежу. Це місце приховане в часі, і тільки спадкоємиця ельфів може пройти цей шлях, так каже карта.

Всі уважно вислухали його, коли раптом гном на ім'я Смілий запропонував:

— Ми могли б піти в королівство гномів, там живе мій кузен Пей. Він прийняв би нас і допоміг, а потім ми вирушили б у Сулман. Але кажуть, що спадкоємця короля досі не знайдено.

Ці слова змусили всіх задуматися. Раптом Саша відчув щось дивне, ніби присутність чогось злого наближається. Він вигукнув:

— Псох... воно близько! Зло наближається!

Всі швидко сховалися, і в повітрі з’явилася стіна летючих мишей — їх було безліч, темних, як сама ніч, вони кружляли навколо, ніби попереджаючи про щось страшне. Астреніус, не гаючи часу, одразу ж відреагував:

— Ми підемо через перевал, це безпечніше, ніж ризикувати. Там ми зможемо продовжити шлях.

Незабаром вони почали рухатися через гори. Холодний вітер дував у обличчя, сніг падав з високих гір, покриваючи землю білим покривалом. Попереду простягався сніговий перевал, і всі відчували, як холод проникає в кістки.

Емі, втомлена від довгого шляху та тяжких випробувань, раптом послизнулася і опинилася внизу, в снігу. Але вчасно її врятував її вірний пегас, який підхопив її в повітря. Емі була зовсім змучена, і, сидячи на спині свого захисника, тихо сказала:

— Хочу додому, мені здається, що я більше не витримаю.

Вікторія та Еліс підбігли до неї, обняли її та приголубили, намагаючись заспокоїти і підтримати в цей важкий момент.

Коли все минуло, вони продовжили свій шлях через сніговий перевал і, нарешті, підійшли до печери, де могли сховатися від буревію.

Астреніус, уважно оглянувши вхід у печеру, сказав:

— Ризикуємо увійти в цю печеру. Якщо ми це зробимо, то, можливо, зможемо відпочити, а вранці продовжимо шлях.

Лоліта, кивнувши, відповіла:

— Так, ризикуємо. Треба переждати бурю і підготуватись до наступного кроку.

Всі погодилися, і, увійшовши до печери, вони влаштували собі нічліг. Всередині було темно і прохолодно, але принаймні можна було відпочити від снігопаду та обговорити подальший шлях. Лоліта лежала з закритими очима, намагаючись знайти сили для наступного випробування.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍