Читати книгу - "Мій вовк, Марісса Вольф"

Далі знесилася настільки, що просто сповзла на підлогу. Цей уявний зв'язок із Ноа відібрав у мене всю життєву енергію.

***

Немов у якомусь напівсні, я відчула, як розсипалися під люттю величезного білого вовка ґрати моєї в'язниці, як я опинилася на землі, під місячним світлом, як вовк знову зник унизу в колодязі, щоб з'явитися там із батьками Ноа. Я не мала сил злякатися, коли я побачила, що все село відьом було оточене такими ж величезними вовками, як тварини розправлялися по черзі з кожною з темних чаклунок, які нічого не змогли їм зробити.

Я лежала на траві та ніжилася в променях сріблястого місяця. Кожна секунда тут ніби надавала мені сил, місячне світло вливало в моє тіло свою живу енергію. Я міцнішала. Й на диво, це відчувалося фізично.

Тому коли я тільки зараз одним тільки поглядом змусила скам'яніти гидку злу Белінду, це навіть не здивувало мене. Крім того я якимось чином могла також передавати свою силу вовкам, які були поблизу.

І коли той самий білий вовк, який врятував мене з клітки в колодязі, повільно підійшов до мене ближче, по очах я одразу впізнала свого Ноа.

Хлопець, не побачивши страху в моїх очах, тицьнув своїм холодним носом мені в шию. Я обійняла руками пухнасте хутро і тихо прошепотіла:

- Ти тільки мій, вовче!

- Я твій, - почула в своїй голові голос Ноа, що вже став рідним.

***

Любі читачі,
якщо вам сподобалася ця історія, то подаруйте їй зірочку. І підписуйтеся на мій профіль, щоб не пропустити нові.
А також приєднуйтесь до мене в телеграмі, щоб познайомитись трохи ближче - marissawolfbooks

Кінець