Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Військові кидали погляд одне на одного й не знали як реагувати на сказане. Запал Марії почав стрімко слабшати через мовчання адміралів та генералів.
-Пані Маріє. Ваша пропозиція є гарною, однак небезпечною, оскільки треба буде переправити все військове командування на іншу планету.
-Тоді перекиньте тільки мене! У нас з’явився шанс знищити ту прокляту погань, а ви не хочете побачити це все на власні очі?
-На Марсі є хороше місце, навіть краще ніж це, - зауважив генерал. – Якщо ми зараз поїдемо туди, то відповідно підтягнемо ще сили. Не знаю як ви, панове, але я «за».
Бурхлива розмова знову заполонила зал. Військові сперечалися чи їхати чи ні. У цей момент силуети трьох чоловік з’явилася на вході:
-Маріє!
Вся увага була повернута на вхід, де стояв Ромул з Ґрантом та Данилом. Вони почали підходити до центру зали, постійно набираючи швидкість. Військові були шоковані і водночас обурені приходом таких гостей:
-Перепрошую, але вам вхід сюди заборонено. Хто дозволив вам сюди зайти?
-Я колишній Імператор Галактичного Союзу, а разом зі мною генерал Ллойд та хлопець моєї сестри. Знаю, що ви збираєтеся летіти на Марс? Коли я почув цю новину, то спочатку мені хотілося зупинити, казати, що це безглузда ідея. Але дорогою я переусвідомив, і зрозумів, що моя сестра завжди давала поради, які, так чи інакше, були дієвими. У мене нема сумніву, що й зараз вона відчуває і знає, що не прогадає. Ця дівчина не боїться плюнути смерті в обличчя. Тому, шановні військові, я прошу підтримати ідею Імператриці, аби ми всі разом полетіли на Марс на власні очі спостерігати за падінням «Ордену Сонця»! Маріє, якщо ти летиш, то лечу і я!
-Ти божевільний, Ромуле! - пролунало з вуст Ґрнада.
-Ні!
-Що «ні», Маріє, - запитав Данило.
-Ромуле, ти не поїдеш зі мною.
-Але чому ж. Це повинна бути моя битва й також.
-Ні, пане Ромуле. Імператриця каже правду. Вас потрібно залишити у Хюмані під надійною охороною, аби, у випадку непередбачуваних обставин, у Системі залишився ще один Адєв, - зазначив Хімкін.
-Саме так! - продовжила Марія. – Мій брат мусить залишитися тут. Я наказую, аби він також входив у генштаб, але тут, на Землі. Зробимо два окремих. Головний переїде на Марс, а в Хюмані залишиться допоміжний.
-Сподіваюся, нам не прийдеться робити «допоміжний штаб» головним, - зазначив Ван Дзі.
-Я у цьому не сумніваюся, - відповів Ромул.
-Панове! Тоді голосування, - продовжив далі Головнокомандуючий. - Хто за те, аби перенести штаб на Марс і на власні очі побачити падіння «Ордену»?
Військові одноголосно підняли руки.
-Що ж. Рішення прийнято. Тепер я оголошую терміновий і негайний переїзд на базу «Чумак». На все про все у нас 5 годин. Розпочинаємо роботу зараз! – прозвучав наказ з вуст Головнокомандувача.
Марія дивилася на Ромула. Вона почала підходити до нього повільними кроками. Він також намагався зблизити дистанцію. Обидва дивилася одне одному в очі, намагаючись почати діалог:
-Можливо, тільки я боягуз, - почав перший Ромул.
-Вибач, що сказала так грубо. Ти правий, що тоді ми все робили разом.
-Ґранд нас зараз вб’є.
-Хмм, можливо.
-Може я таки поїду з тобою?
-Ніт! Залишайся тут. Я буду знати, що мене чекає мій брат.
-А Данило?
-Він зі мною буде.
-І Ґранда забереш?
-Це його план. Він буде нас координувати.
Брат з сестрою обійнялися. Ці обійми були щільними і такими теплими. Щирістю грала душа, де навколо панував гамір з підготовки до переїзду штабу на Марс.
-Я вб’ю їх обох, коли вони зустрінуться знову, - з сарказмом крізь зуби промовив Ґранд до Данила.
-Ти вже раз їх вбив, - постукавши по плечу чоловіка відповів хлопець, віддаляючись від того в напрямку Марії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Імператор, Кирило Легович», після закриття браузера.