Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ шістдесят восьмий 

 

Розділ шістдесят восьмий 

 

Найбільше члени “Ордену” не любили у лордові Району його утаємниченість. Він завжди робив все по своєму. Інколи дослухався до порад. Однак те, що навіть найближчі соратники рідко знали плани лорда, призводило до того, що він почав їм набридати. Однак повстати проти нього означало смерть всьому, хто пішов проти “Ордену”. 

Ейшер Криптор 

 

Кораблі «Ордену Сонця» рухалися  в бік Марсу. Три здорових «рої» рухалися по безкраїх просторах Системи, де на шляху зустрічалися різного виду комічне сміття.  

Лорд Район захотів бачити всіх командирів та членів ради «Ордену». Він подумки вже крокував Хюманом, але щоразу уява не продовжувала подальших сцен, наче після прогулянки йде чорна пустота.  

Ніколь споглядала на цього чоловіка в залізному костюмі.  Його очі останнім часом все більше занепали, а обличчя перетворювалося на череп обтягнений шкірою. Дівчина кинула погляд на того ж самого чорношкірого чоловіка, якого зустріла в коридорі після розмови з Агатою. Вона помітила, як його очі глянули на неї. Він повільними кроками почав підходити до Ніколь. Жінка відводила погляд, але залишалася на місці, чекаючи, коли прийде чоловік. 

-Ви так дивилися на мене, що я злякався. 

-Не бійтеся, не вб’ю. 

-Мабуть, ви хотіли щось у мене запитати.  

-Як там Агата?  

-Вона була в самому першому кораблі. Його підбіли в перші хвилини бою. Бортовий щоденник, який передавався на головне судно, записало як вона спочатку критикує «Орден», а далі короткий крик від мук, в момент знищення.  

-Жах! 

-Мене, до речі, звати Шарль Бетрон – колишній очільник обласного штату. А вас я й так знаю.  

-Добре, що мене тут всі знають.  

-Лорд Район наче ховає посмішку. Не радіє результатові битви. 

-Нас попереду чекають нові випробування. І найбільша загадка в тому, що ми не знаємо які саме.  

-Ваша правда. Що ви будете робити, коли, не дай Бог, ми програємо? 

-Ви не маєте права таке думати!  

-Тихіше, тихіше… Заспокойтеся й суб’єктивно дайте відповідь на моє питання.  

-Якщо ми програємо, то нас вже не існуватиме. Мене так точно. А щодо вас… 

Ніколь хотіла продовжити розмову з Шарлем, але лорд Район оголосив про початок засідання. Він підійшов у центр кімнати й з усією урочистістю почав виголошувати свою промову: 

-Мої браття! Ми перемогли перший бій! Не можна охарактеризувати його легким. Це був важкий бій, з втратами як для нас, так і для противника. Нехай ті, хто полягли за «Орден» допоможуть нам перемогти й звільнити народ Системи від одурманення Союзу! Цей бій не був таким успішним без командувача Хена Тренцента! Він відзначився знищенням головного корабля групи противника. За це, я надаю почесне місце в Головній раді «Ордену»!  

-Дякую вам, мій лорде! – ставши на коліна промовив командувач. – Я не забуду про вашу доброту і щедрість! 

-Не підведи мене в наступних боях! – продовжив Район. – Що я хотів сказати далі, так це те, що ми не знаємо, що нас чекає попереду. Ми мусимо бути напоготові! Наші кораблі летять на Марс. Це наш  шанс почати нову сторінку революції! Взявши цю планету в своє правління, ми остаточно знищімо Союз, а взамін отримаємо всю Сонячну систему в управляння нового вільного порядку! За «Орден»! 

-За «Орден»! – вигукнули навзаєм присутні. 

Ніколь й досі стояла біля Шарля. Вона прагнула знайти підходящий момент для продовження розмови. Чоловік почав відходити від неї. Ніколь вхопила його руку й дивившись прямо у вічі запитала: 

-А що будете робити ви? 

Шарль тягнув паузу, не даючи відповідь на питання, але через мить його вуста почали  говорити: 

-Я… я…  

У цей момент оголосили тривогу. За  45 хвилин від «рою» виявили групу кораблів космічних сил, що стояли на місці. Всі командувачі хутку почали повертатися на свої борти. Тим часом Шарль дивився в очі Ніколь і закінчив свою відповідь: 

-Буду літати разом з вашими частинками по Всесвіту. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍