Читати книгу - "Останнє літо"

— Вони вдвох із сапером старанніше від будь-кого іншого все перевірять. Коли щось не так — на їхню ж шию!

— Теж правильно, — сказав Серпілін і, обернувшись, скоса поглянув на полковника, що размашисто, але неквапливо крокував поруч з ним.

У танкіста були голос і манери людини впевненої, що все, що вона робить, вона робить добре, інакше й бути не може.

Танкісти здебільшого хоч і кремезні, але невисокі.

А цей — великий, з довгими руками, що вилазять з обшлагів гімнастерки, з важким довгоносим обличчям, на якому вираз упертості й зосередженості. Суне цим молодим гайком сам чимось схожий на танка.

Минулого разу, коли зустрічалися перед початком наступу, справив враження людини досвідченої. А тепер видався ще й сильним.

Ідучи поруч з танкістом, Серпілін пригадав, як Жуков, коли приїздив у армію перед початком операції, заговорив про одну з невдач на початку війни і висловився про її винуватця: загалом генерал непоганий, але танкових якостей йому бракує!

Що воно таке — танкова якість? Це не просто хоробрість. Хоробрих людей багато. Це свідома рішучість зіткнутися з багатьма невідомими. Загальновійськові начальники все-таки керують наступом, рухають його вперед, самі перебуваючи позаду. Так воно й має бути, якщо не виникло виняткових обставин. А танковий начальник — не позаду, він усередині тієї сили, яку дано йому в руки.

Всередині в ній входить у прорив, всередині в ній просувається по німецьких тилах, керує своїм залізним кулаком, сидячи всередині в ньому! — Скільки вам треба часу, щоб зібрати командирів батальйонів і рот, ваших і самохідників? — спитав уголос Серпілін.

— Десять хвилин, — відповів танкіст. — Передбачав, що ви захочете зібрати їх перед рейдом, — висловився він раптом по-кавалерійському.

— Чи не в кавалерії починали? — спитав Серпілін.

— Ні, товаришу командуючий. З конем не знайомий! Як прийшов у двадцять шостому році на дійсну механіком-водієм на танк «рено», відтоді в танку.

— А зі стрілецького полку, хоча б комбати, за скільки можуть прибути?

— За двадцять хвилин. Вони теж напоготові.

— Коли так, накажіть зібрати всіх, — сказав Серпілін, задоволений тим, що Галчонок виправив його власний недогляд, — зранку сам хотів розпорядитися, щоб зібрали заздалегідь, а потім, коли вбили Тализіна, вилетіло з голови.

У наметі стояв стіл, збитий із свіжонапиляних дощок.

За цим столом, розіклавши кожен свою карту, працювали четверо офіцерів: Дурдиєв з розвідділу, майор-танкіст — начальник штабу бригади — і два підполковники — командир самохідного артилерійського полку та Ільїн, якого Серпілін так давно не бачив, що не одразу впізнав. Що робили — питати не випадало — готувалися до майбутнього.

Серпілін привітався з офіцерами, останнім — з Ільїним.

— Не впізнав тебе, багатий будеш.

— Постараюся, товаришу командуючий, — весело сказав Ільїн. — Трофеїв не прогавимо.

— Так, можливості для цього відкриваються, — сказав Серпілін і оглянув намет. Крім стола, тут стояло кілька довгих лав. «Усе готове, просто хоч заняття проводь», — подумав Серпілін.

— Де це ви стільки лісу напиляли? Пилораму з собою возите, чи що?

— Пилораму не пилораму, а малу циркулярну пилку в господарстві маємо…

— Синцов, дай карту, — сказав Серпілін. — А ви наказ, — обернувся він до Дурдиєва, який хоч і привіз наказ, підписаний Бойком від імені командарма, і познайомив з ним виконавців, але вручати не вручав, чекав Серпіліна.

Серпілін звелів Дурдиєву ще раз прочитати наказ і сам, поки той читав, стежив по карті. Потім поцікавився: чи є запитання?

Галчонок мав одне запитання: що вважати ймовірнішим, виходячи з загальної обстановки, — яким шосе прориватимуться німці з Могильова — Мінським чи Бобруйським?

— Про це німці поки що не доповідали, — сказав Серпілін. — Але гадаю, що залежить не так від них, як від вас. Якщо в призначений вам час переріжете тільки Мінське шосе і не переріжете Бобруйського, прориватимуться Бобруйським. Якщо переріжете й Бобруйське, але при цьому захопитесь і на Мінському залишите надто слабкий заслін, — прориватимуться Мінським. Як з оточень прориватися, на це німець мастак. Та й досвід має. Дедалі частіше змушуємо його до цього. А коли відчує, що на обох шосе нетвердо стоїте, — і тут, і там пробуватиме. Де намацає слабину, туди й перегрупується. Зрозуміли?

— Так точно, зрозумів, товаришу командуючий, — відповів Галчонок. — Виконаємо завдання повністю.

— Що зрозуміли — добре, а тепер я вам дещо додам, — сказав Серпілін. — Загальна обстановка — прорив сусідніх фронтів у глиб Білорусії — полегшує наше завдання. Німці навряд чи намагатимуться деблокувати Могильов. Мабуть, навпаки, докладуть усіх зусиль, щоб вирватися з нього. На всякий випадок подбайте, щоб прикритись і з заходу, але основна ваша увага — на схід, обличчям до Могильова! Пам’ятайте, що пильнуватимемо за вами з повітря. І пильнуватимемо, й допоможемо, якщо треба! За Дніпром до вас приєднається авіатор зі своєю рацією. Буде йти з вами, а тримати зв’язок із своїми. Так що ввійдете в прорив з усіма вигодами, але це не означає, що не треба працювати. Завдання попереду серйозне, опір — також. До нього, сподіваюся, готові. А від зайвих труднощів звільнимо.

Запитань більше не було. Серпілін уже чув краєм вуха, як там, за брезентом намету, збираються люди.

— Якщо командирів зібрано — нехай заходять.

Так і не перевчився — вже другий рік треба називати офіцерами, але значно частіше говорив по-старому — командири.

Галчонок вийшов, скомандував: «Заходити!» — і намет заповнили офіцери.

— Довго говорити не збирався, та коли приготували лави, сідайте. — Серпілін, зачекавши, поки посідали, взяв зі столу наказ і подав його Галчонкові. — Товариші командири, у вашій присутності вручаю наказ на наступні дії командирові ордена Червоного Прапора, ордена Олександра Невського гвардійської Карачевської танкової бригади полковникові Галчонку, якому довірено очолити вашу рухому групу. Завдання армії: визволити Могильов. Коротко ваше завдання: з того берега Дніпра, з уже захопленого плацдарму трудом і кров’ю інших, уранці ввійти в прорив і на середину дня перерізати Мінське та Бобруйське шосе, закривши противникові вихід з Могильова. До сьогодні воювали інші.