Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Потім хлопчаки розпитали в Тіси, про її магічні здібності. Вислухавши, розповіли про свої, заодно повідали про навички сором'язливого Торена і мовчазного Сема. Про мене теж не забули, видавши повну інформацію про мої вміння, аж до перетворення на дракона. Після останнього повідомлення, Тіса втупилася на мене так, немов я непомітно для себе змінив вигляд і замість хлопчика перед нею сидів лускатий дракон.

- Це правда? - перепитала вона.

Але замість мене відповів Чейз:

- Хто його знає, так кажуть, - він знизав плечима.

- Тобто, - не зрозуміла дівчина, - ви що, не бачили цього?

- Ні, - мотнув головою Чейз.

- Але я ж бачив, - Елан зі здивуванням уставився на друга.

- Ти вже мені вибач, але ж тебе тоді по голові вдарили, всяке може привидітися.

Елан з пів хвилини мовчав, перетравлюючи інформацію, часто моргаючи та дивлячись на Чейза. Потім у його голові щось прояснилося, він кивнув, винувато посміхнувся і сказав:

- Ну так, ти маєш рацію, що це я.

- Тобто як? - перепитала Тіса. - А навіщо ж тоді про це говорили?

Перший час я теж не розумів, що відбувається, а потім збагнув, що двоє друзів просто скучили за своїми жартами та вирішили тепер позлити мене. Випереджаючи порив Аїна почати захищати мою здатність, я сказав:

- Нудно їм просто стало, ось і все.

- Так про дракона, це жарт? - Тіса вирішила з'ясувати все до кінця.

- Якщо віриш їм, то жарт, - я усміхнувся і знизав плечима. - А якщо мені - правда.

Тіса хотіла щось сказати чи запитати, але не встигла, до їдальні ввійшов чемний Віліс, вклонився, перепросив за те що, змушений нас потурбувати та повідомив, що на нас уже чекає Міріон, водночас непокоячись, що ми так затримуємося.

Хлопчаки, всі як один, підскочили зі своїх місць і помчали до виходу, забувши про недопитий компот і залишки каші. Віліс ледве встиг відступити вбік. Тільки я спокійно піднявся і запросив розгублену дівчину йти за мною. У коридорі нам зустрівся Аїн, який попросив вибачення за свою квапливість і додав:

- Добре, що Вітер не побіг з усіма, а то довелося б Тісі самій шукати шлях.

- Думаю, Віліс її б не кинув, - заспокоїв його я.

Решту шляху до бібліотеки Аїн поспішно пояснював, хто такий Віліс і чому він мене кличе "Вітром". Перед високими різьбленими дверима з темного дерева дівчина пригальмувала, схвильовано глянула на нас і запитала:

- А що буде там? - при цьому вона вказала на двері, злегка тремтячою рукою.

Я був здивований її страхом, тому замість відповіді запитав:

- Ти не побоялася пройти такий шлях, а тепер боїшся перед звичайним уроком?

- Я не боюся, а дуже хвилююся. Навіть не уявляю, що буде там.

Мені захотілося вигадати щось лиховісне, у манері наших жартівників, налякати дівчину ще більше, але стримався, тим паче, що Аїн уже почав пояснення:

- Ми там вчимося писати, читати та складати циферки. Ще Міріон розповідає багато цікавого про всі королівства і про їхнє минуле, показує карти світу.

- А як же мені бути? Ви вже давно все це вчите, а я тільки прийшла.

- Новеньких Міріон навчає окремо, до того ж я думаю, вечорами ти будеш ходити разом зі мною та Аїном на додаткові уроки, - пояснив я й уточнив: - Хіба Тара тобі нічого не пояснила?

- Пояснила трохи. Але вона ж із вами не вчиться, тому багато чого не знає.

- Зрозуміло. Після обіду в нас буде повно вільного часу, і там ми зможемо тобі розповісти все детальніше, а зараз підемо. Ми й так запізнилися.

Всупереч моїм побоюванням, Міріон нічого не сказала нам на докір. Посміхнулася новенькій, провела її до вільного столика, дорогою вітаючи та знайомлячись, тобто повідомляючи, що вона вже знає її ім'я й уточнюючи, чи встигли дівчинці повідомити, як слід звертатися до неї. Я здивувався, звідки взялося вільне місце. Коли прийшов я, залишався один вільний столик, який потім зайняв Аїн.  Я навіть перерахував нас і робочі місця, усе було правильно - дев'ять учнів, дев'ять столів. Можливо, цієї ночі Дірас не спав і створив один за допомогою магії. А може, плануючи вчити магів, він підготувався ґрунтовніше, ніж вийшло на ділі, і тепер у нього в підвалі є цілий склад ліжок, столів, стільців, шаф і різноманітного одягу.

Від міркувань мене відірвав суворий голос Міріон, який оголошував нове завдання на сьогодні. Далі ми всі занурилися в дивовижний світ знань.