Читати книгу - "Вибрані романи"

одинадцятого розділу третьої книги «Спогадів» — «Розмова з Теодотою про друзів».

8

Йдеться про працю середньовічного іспанського філософа, поета і місіонера Раймона Луллія (1235-1315).

9

Андая — французьке містечко на узбережжі Біскайської затоки, неподалік од іспанського кордону, де Унамуно жив у добровільному вигнанні в 1926-1930 рр.

10

Унамуно був прихильником країн Антанти, передусім Франції.

11

Трагедія «Інший», написана в 1926 році, поставлена в 1932-му, підбиває підсумок розвитку однієї з головних тем творчості Унамуно, теми «іншого», тісно пов’язаної з гемою Авеля та Каїна, темою роздвоєння людської особистості, розпаду її на два начала, що ворогують між собою, проте невід’ємні одне від одного.

12

Унамуно дев’ятирічним хлопчиком був свідком другої карлістської війни, яка велася проти уряду карлістів, прихильників претендента на престіл дона Карлоса, який опирався на найреакційнішу частину духівництва та земельної аристократії.

13

Герой роману «Кохання й педагогіка».

14

Ідеться про персонажів Унамуно: Педро Антоніо та Хосефа Іґнасія — герої роману «Мир під час війни», дон Авіто Карраскаль та Марина — герої роману «Кохання й педагогіка», Ауґусто Перес, Евхенія, Домінґо та Росаріто — герої роману «Туман», Алехандро Гомес та Хулія — герої роману «Справжній чоловік», Хоакін Монеґро, Абель Санчес і Елена — герої роману «Абель Санчес», тітка Тула, її сестра, її зять і її небожі та небоги — персонажі «Тітки Тули», святий Мануель Добрий та Анхела Карбальїно — герої роману «Святий Мануель Добрий», дон Сандаліо — герой «Новели про дона Сандаліо, гравця в шахи», Еметеріо Альфонсо й Селедоніо Ібаньєс — персонажі новели «Бідний багатий чоловік або комічне відчуття життя», Рікардо й Лідувіна — герої оповідання «Історія одного кохання», але персонажі з такими іменами є й у «Тумані».

15

Антоніо Кановас дель Кастільйо (1828-1897) — іспанський політичний діяч, лідер консервативної партії, що сприяв реставрації монархії Бурбонів у 1874 році.

16

Матео Саґаста Пракседес (1827-1903) — іспанський політичний діяч, керівник ліберальної партії.

17

Альфонс XIII — іспанський король, якого скинули з престолу внаслідок революції 1931 року.

18

Міґель Прімо де Рівера (1870-1930) — голова диктаторського режиму 1923-1929 років (так званої Директорії), запровадженого внаслідок військового перевороту. Прімо де Рівера особисто підписав наказ про заслання Унамуно на Канарські острови.

19

Беніто Гальдос Перес (1843-1920) — чільний представник критичного реалізму в іспанській літературі. Унамуно високо цінував творчість Гальдоса як основоположника сучасного іспанського роману, хоч іноді і критикував стиль його романів, який здавався Унамуно надто риторичним і «знеособленим».

20

Хосе Марія де Переда (1833-1900) — іспанський письменник-реаліст. Унамуно високо цінував деякі його романи, водночас протиставляючи «монологічному» зовнішньому пейзажу Переди свої нові принципи зображення природи на основі духовного діалогу людини та навколишнього світу.

21

Марселіно Менендес-і-Пелайо (1856-1912) — іспанський історик літератури.

22

В арамейські переклади Біблії тлумачі нерідко вставляли різні легенди та перекази, яких не було в оригіналі.

23

У незвичайному — чоловічому — закінченні прізвища Евхенії вже таїться натяк на ту непритаманну жіночим персонажам роль, яку вона відіграє в романі, — роль активного, діяльного начала, що підкоряє собі безвольного, схильного до споглядальності героя.

24

Піндар — грецький поет V сторіччя до Р. X., прославлений своїми епінікіями — одами, написаними складними розмірами з багатьма міфологічними відступами.

25

Хуан — одне з найпоширеніших в Іспанії імен. Дон Хуан Теноріо — персонаж комедії «Севільський шибеник, або Кам’яний гість» іспанського драматурга XVII сторіччя Тірсо де Моліни. Після п’єси Тірсо цей сюжет став предметом численних переробок (Мольєр, Соррілья, Пушкін та ін.), а його герой (по-французьки — Дон Жуан) — одним із «вічних образів» світової літератури.

26

Життя людини на землі в борні минає (лат.).

27

Жереб кинуто (лат.).

28

від початку (лат.).

29

Ми не хочемо того, що знаємо наперед (лат.).

30

ми не знаємо того, чого хочемо наперед (лат.).

31

Патмос — острів, на якому був у засланні Йоан Богослов, автор Євангелії від Йоана. Згідно з церковною традицією, він є автором також Апокаліпсису, однієї з книг Нового Заповіту, яку написав на острові Патмос.

32

Сова Мінерви — у стародавніх греків сова за її нічний і усамітнений спосіб життя вважалася символом споглядальних роздумів і її нерідко ототожнювали з богинею мудрості Афіною, яку в римській міфології називали Мінервою.

33

Коркубйон — приморське місто в Іспанії (провінція Корунья).

34

Астурійський діалект іспанської мови.

35

Кохаю — отже, існую (лат.).

36

після шлюбу (лат.).

37

Іспанська літера «h», яка не вимовляється, а отже, як вважає дон Фермін, що пропагує економні принципи есперанто, вона не має права на існування. Так само він вважає зайвою в іспанській мові літеру «с», звучання якої в одних позиціях збігається із «седою» (z), а в інших — із «ка» (к).

38

Складаємо Тобі подяку за Твою велику славу (лат.).

39

Цю історію можна прочитати в моєму романі «Кохання й педагогіка» (прим, автора).

40

Сайнет — одноактна п’єса нерідко жартівливого змісту.

41

Мануель Мачадо (1874-1947) — поет і драматург, один із представників модерністського напряму в іспанській поезії XX сторіччя.

42

Антоніо Мачадо (1875-1939) — один із найвизначніших іспанських поетів XX сторіччя.

43

Едуард Бено (1822-1897) — іспанський філолог і політичний діяч.

44

Селестіна — звідниця, один із головних персонажів «Трагікомедії про Калісто та Мелібею» Фернандо де Рохаса (повне видання