Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Задощило. І слава Богу. Картоплю перебираю прихапками. Якось навіть не дуже втомлююся, а руки геть розім’ялися: раніше боліли в плечах, а тепер нічого.
В школі безлад і хаос – аж іти туди не хочеться. А до пенсії ще довго-о-о-о, не факт, що навіть доживу.
Таточку, як добре, що у вас тихо. Може нарешті воно все затихне?..
08. 09. 15. День сто тридцять шостий.
До обіду школа, після обіду – перебирання картоплі.
09. 09. 15. День сто тридцять сьомий.
До обіду школа, після обіду – перебирання картоплі.
10. 09. 15. День сто тридцять восьмий.
До обіду школа, після обіду – перебирання картоплі.
Сонечко приїхало!!!
11. 09. 15. День сто тридцять дев’ятий.
До обіду школа, після обіду пасемо корови.
Натомилося моє сонечко.
12. 09. 15. День сто сороковий.
Трохи забрали картоплі, але став іти дощ, якому доня дуже зраділа, бо втомилася з незвички. Байдикуємо до вечора.
13. 09. 15. День сто сорок перший.
Кому – що, а я їду в Луцьк по зошити.
Іванку, ти якийсь злий… Я справді їду в Луцьк по зошити з християнської етики. Дуже-дуже люблю тебе, дурненький мій татусю!!!
14. 09. 15. День сто сорок перший.
Шкільної роботи повно – не роблю нічого: і ліньки, і трохи не бачу, і втомлююся до «не хочу». Ще перебираю картоплю. Вона мені кошмаром скоро почне снитися. Думаю, завтра доб’ю. А там ще трохи на возі – і починатиму в суботу буряки. Як я їх посоваю в льох?.. Ноги геть здають. Якби не натирання, напевно вночі й не заснула б.
Таточку, ти ж там марку не втрачай (тато завзятої картярки), дурнів не набирайся.
15. 09. 15. День сто сорок другий.
Сьогодні я – стахановка, думаю, з обіду зроблю квітку.
АХ, ТИ ПАСКУДНИКУ!!! МІЙ НАЙДОРОЖЧИЙ!!! ТИ ЇДЕШ ДОДОМУ =)))
Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ І ТАК ЖДУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
16. 09. 15. День сто сорок третій.
НЕ ХОЧУ ТУТ ПИСАТИ, ТИ ВДОМА. І Я МОЖУ ВСЕ-ВСЕ ТОБІ РОЗКАЗАТИ. ІВАНОЧКУ, Я ДЯКУЮ БОГОВІ ЗА ТВОЄ ЖИТТЯ, ЗА НАШУ ЗУСТРІЧ І ЗА СВОЮ НАЙДОРОЖЧУ І НАЙКРАЩУ СІМ’Ю.
17. 09. 15. День сто сорок четвертий.
Не хочу тут писати – ти вдома і всі новини чуєш і бачиш сам.
18. 09. 15. День сто сорок п’ятий.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
19. 09. 15. День сто сорок шостий.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
20. 09. 15. День сто сорок сьомий.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
21. 09. 15. День сто сорок восьмий.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
22. 09. 15. День сто сорок дев’ятий.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
23. 09. 15. День сто п’ятдесят перший.
Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
24. 09. 15. День сто п’ятдесят другий.
Я не хочу, щоб ти їхав!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Прийшла до Марії, виревілася, як корова…
Твоє ліжко пустує, мені так самотньо на ніч…
25. 09. 15. День сто п’ятдесят третій.
Знову на роботі, трохи розвіялася.
Таточку, все буде добре, ти тільки бережи себе. Я тебе так люблю!!!
Ти вже на місці. Слава Богу, доїхав нормально.
26. 09. 15. День сто п’ятдесят четвертий.
Дочистили з донечкою буряки. Погода нікудишня – якась мряка і нема тепла.
З обіду трохи розвиднилося. Хоч трохи втомилася, але їду на гриби, нехай доня відведе душу.
Грибів мало, але налазилися трохи, кайфонули.
27. 09. 15. День сто п’ятдесят п’ятий.
Православні празникують, а ми просто відпочиваємо. У-у-у-у, дочечка вже сьогодні їде…
Іванку, я вже якось трохи вкоськалася, а то мені так фігово було – то капець! Надіюся, і далі час пролетить швидко – і я на Різдво знов тебе зустрічатиму.
28. 09. 15. День сто п’ятдесят шостий.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук», після закриття браузера.
