Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

Зустрілися з донечкою, накупляла їй смакоти, бо вона все економить.

20. 08. 15. День сто сімнадцятий.

Копаємо картоплю (без коментарів).

21. 08. 15. День сто вісімнадцятий.

Копаємо картоплю (без коментарів).

22. 08. 15. День сто дев’ятнадцятий.

Визбирали з 9 до 14 години усі 29 рядків картоплі. Цим все сказано (без коментарів). Але нас було аж семеро!!!

23. 08. 15. День сто двадцятий.

Вітаємо тебе, Іванку, з грамотою! Ми за тебе дуже раді, а на грамоту я вже й рамочку маю. З тебе хлопцям причитається.

А ми відпочиваємо від зарядки. Доні дуже з незвички, а ще й в такому темпі – майже бігом. Хай Бог воздасть нашим помічникам сторицею. Навіть і не думала, що так про мене подбають.

24. 08. 15. День сто двадцять перший.

З Днем незалежності тебе, татусю! 

Ми з донечкою незалежність святкуємо по-своєму: перебираємо і носимо в льох картоплю. Натомилися, як пси кудлаті!

25. 08. 15. День сто двадцять другий.

1/3 служби пройшла – сьогодні 4 місяці твоїх поневірянь у війську.

Так хочеться, щоб прислали на райво листа-подяку!

А з Аллою той Хрущ переписується.

Казав, що в Алли класний тато!

26. 08. 15. День сто двадцять третій.

На роботу не пішла, там майже ніхто не ходить. Перебираю картоплю, бо ще багато, а завтра поїду на семінар, півдня згаю.

Про тебе завжди питається Оля Лебкова, завжди передає привіт.

27. 08. 15. День сто двадцять четвертий.

На семінарі вперше за багато років нічого цікавого. А підручників нема і невідомо, чи будуть, бо ще не надруковані!

З обіду сиджу в картоплі, але щось так погано, аж до здоху… Болить голова і трусить – швидше б у ліжко.

28. 08. 15. День сто двадцять п’ятий.

Еге, сьогодні вже краще: не болить голова і майже не крутить в носі. Православні до церкви, а я до картоплі. Хоч трохи менше для донечки лишиться на суботу. А я вже жду своє сонечко!!! Воно щойно дзвонило, розказувало свої новини на роботі.

Іванку, ти на мене не сердишся за вчора? Мені справді погано було.

29. 08. 15. День сто двадцять шостий.

Ура! Ми перебрали і сховали всю картоплю!

Після обіду дочечка замела двора, порядок.

30. 08. 15. День сто двадцять сьомий.

Думала виховний план напишу, не працює вчительський рефлекс.

Як добре, коли донечка вдома!

31. 08. 15. День сто двадцять восьмий.

Їздила в Ківерці на днюху. Ну, не дуйся на мене, то все тьотя. Чую, ти не то злий, не то втомлений. Господи, коли воно все кінчиться? В Києві знову безлад.

01. 09. 15. День сто двадцять дев’ятий.

Перше вересня – як ніколи: іду стерильна, нічого не маю, нічого не знаю…

Ти нарешті сьогодні веселий. А доні Хрущ писав, що ви скоро йдете у відпустку. А ти, паскуднику, не признаєшся… Іваночку, як я вже жду тебе!!!

Батько викосив картоплиння, завтра будемо потроху копати картоплю біля хати.

02. 09. 15. День сто тридцятий.

Зібрала 6 рядків картоплі, лишилося 40.

Рада, що фронт робіт зменшується.

03. 09. 15. День сто тридцять перший.

Зібрала 6 рядків картоплі, лишилося 34.

04. 09. 15. День сто тридцять другий.

Зібрала 6 рядків картоплі, лишилося 28. Норми до дощу не зробила б, допомогла Тетяна Артемівна.

Ура!!! В нас іде дощ!!! Хоч трошечки…

05. 09. 15. День сто тридцять третій.

В 9 годин приїхали Коля з Сашею, прийшла Наташа, до обіду вибрали картоплю. Таке полегшення на душі – ти собі не уявляєш! Пообідали, роз’їхалися, сиджу на веранді, кайфую…

Ура!!! Ура!!! Ура!!! В нас іде дощ!!!

Ти мені правду кажеш: то навчання чи щось страшніше?!

06. 09. 15. День сто тридцять четвертий.

Ура!!! Ура!!! Ура!!! В нас іде дощ!!!

Як добре було зранку, а тепер одна – донечка вже поїхала. Сиджу за комп’ютером і думаю про ту гору картоплі, що накрита на дворі.

Батьку, я так вже заскучила за тобою, що іноді хочеться вити…

07. 09. 15. День сто тридцять п’ятий.