Читати книгу - "Детектив Соловей. Книга 2: Тінь Шрама , Віталій"

— Ось вони, — видихнув Соловей, його серце закалатало. — Усі на позиції. Штурмуємо.

Оперативники оточили будинок, їхні рухи були беззвучними, але точними. Соловей подав сигнал, і двері злетіли з петель від удару тарана. Крики “Поліція!” розірвали тишу, коли бійці увірвалися в середину.

Шрам і Павленко були заскочені зненацька. Шрам вихопив пістолет, але куля одного з оперативників вибила зброю з його руками. Павленко намагався кинутися до заднього виходу, але Бондаренко перехопив його, поваливши на підлогу. Коротка сутичка завершилася наручниками на зап'ястях обох.

Соловей стояв над Шрамом, його погляд був твердим, як сталь. У очах Антона Грина горіла ненавість, але цього разу в ній не було зухвалості — лише поразка.

— Кінець, Гринь, — тихо сказав Соловей. — Твоя павутина зруйнована.

Павленко мовчав, його обличчя було маскою презирства, але Соловей знав: за цією маскою ховається страх. Їхня імперія впала.

Справа, що почалася зі зникнення бізнесмена, розкрила не просто злочинну групу, а цілу мережу корупції, де переплелися гроші, влада й кров. Соловей, попри поранення, біль і проблеми, довів її до кінця. Шрам і Фінансист опинились за ґратами, але він знав: такі павутини мають властивість відростати. Протест цього разу справедливість перемогла — і це було його головною нагородою.

У кабінеті, куди він повернувся після арешту, Соловей розгорнув карту міста. Позначки зникли, але він відчував: десь там, у тіні, ховаються нові вороги. І він буде готовий, коли вони з'являться. Його місто спало спокійно — принаймні сьогодні

Кінець