Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-О це так подарунок! – каже він ніби ображено.
-Так, так. Зустрінемось завтра.- кажу я і проводжаю за руку до дверей.
-До завтра, моя дівчино, Яна.- каже і знову цілує в губи.
****
Ось ми вже 3 роки зустрічаємося з Андрієм. Щодня це нагадує казку. Щодня купа романтики і ніжності. Щодня слова «Я тебе кохаю». В цьому році я закінчила університет і отримала диплом лікаря, Андрій працює адвокатом, Вероніка вже закінчує 1 клас, а наші батьки живуть душа в душу. Але… Не все так безхмарно… До України приїхав батько Андрія. І з тих пір у нас змінилися стосунки. Коханий приходив додому засмучений, постійно сварився зі мною, перетворився на незнайому мені людину. Я почала плакати по ночах, а потім вирішила закінчити стосунки.
-Андрію, я не розумію, що з тобою відбувається останнім часом. Ти на себе не схожий.- почала я розмову, коли хлопець прийшов додому з роботи.
-Тому що ти не навчилася готувати, картопля пересолена, та ще й пригоріла.- сказав він, кидаючи виделку.
Я хутко підійшла до столу, забрала в нього тарілку та висипала її у відро.
-Тоді приготуй сам.- сказала я і невитримавши сліз, побігла в кімнату і закрила двері.
-Я гадаю, що нам краще розійтися.- каже Андрій, зайшовши в кімнату.
Стає боляче від його слів, але я мовчу.
-Я зберу речі.- каже хлопець та йде.
Сльози котяться рікою, а в душі, ніби купа кинжалів, шарпають моє серце. Чую як стукнули вхідні двері в квартиру і починаю гірко плакати. Плачу всю ніч, а потім засинаю під ранок.
-Можливо, це був лише сон.- думаю про себе.- Сьогодні він повернеться і все буде як раніше. -думаю я.
Але нічого не повертається. Їду до батьків, хочу побачити батька, поговорити з ним.
-Доню, що сталося?- питає батько бачачи мої очі.
-Андрій мене покинув.- кажу я і гірко плачу.
-Чому? Ви ж так любили одне одного.- каже батько обіймаючи мене.
-Не знаю.- кажу я.
В цей час до кімнати заходить Андрій.
-О ти вже тут? Прийшла на мене жалітися? Як бачиш кохання не безкінечне, а особливо тоді, коли його й не було. Я просто закохав тебе в себе, і кинув тебе. Нехай твій батько відчує, що відчував я, коли приїхав на їхнє з мамою весілля. Я завтра їду за кордон з батьком, і сподіваюся, що більше тебе не побачу.- каже він свої образливі, гіркі слова.
-Йди, геть з мого дому!- кричить батько.
-Та будь ласка.- каже незнайомий мені Андрій і йде геть.
-Доню, все буде добре.- каже батько, витираючи мої сльози.
-А що тут у вас сталося?- питає Валентина, заходячи в кімнату.
-Твій син кинув та образив мою доньку.- каже батько.
-Андрій не міг.- каже вона.
-Ще й як міг.- каже батько.
-Я зараз.- і мачуха вискакує за сином.
-Доню, не переживай, ми з усім впораємось.- каже батько.
В дім повертається бліда Валентина.
-Мені дуже жаль. Не таким я ростила сина. Це вплив його батька. Доки його не було, все було добре.- каже мачуха витираючи сдлози.
-Доведеться жити без Андрія.- кажу я і ми обоє дивимося одна на одну з мачухою.
****
З того часу минуло ще 2 роки. Я працюю лікарем в місцевій лікарні. І сьогодні у нас 24 лютого 2022року. Ми прокинулися від звуку сирени та вибухів. Сьогодні була моя нічна зміна.
-Що сталося? Що це?- питали пацієнти.
-Кажуть війна почалася.- крикнув хтось з мед персоналу.
Так почався День якого нікому не забути, особливо українцям. За день було багато поранених військових, під обстріл потрапили військові. Лікарня була переповнена. Ввечері я нарешті перезвонила батькові.
-Ви як?- питаю я.
-Доню, у нас все добре. А ти як? Коли додому?- питає батько з тривогою.
-Багато поранених, маю допомогти.- кажу я.
-Не забувай про відпочинок, доню.- каже батько.
-Постараюсь.- кажу я і йду за черговою порцією кави.
Ост таке не сподіване продовження. Невже Андрій і справді не кохав Яну? Це був його підступний план, який він розтягнув на роки? Як війна вплине на життя героїв.?Якщо вам цікаво і ви ще не поставили сердечко, то зробіть це зараз.
Ваша ІРЕН ВАСТРО
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - мій спокій, Ірен Вастро», після закриття браузера.