Читати книгу - "Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз"

— Друзі, ви були найкращі сьогодні, — слова тамади прорізали повітря і зіпсували момент. — Зараз прозвучить остання пісня, після якої ми проведемо молодят. Василь, запрошуй Василину на ваш останній танець сьогодні.

— Чорт! — вигукує Соля, відштовхуючи мене. Вона поспішно поправляє одяг і волосся. Якщо вона хвилювалася, що хтось дізнається, що ми не разом, то сяйво її очей і розпухлі від поцілунків губи розвіють будь-які сумніви. 

Ревнощі стискають мої нутрощі. Я не хочу відпускати її зараз. Не хочу ділити її навіть із сестрою.

— Я маю бути там. Разом з іншими подружками нареченої.

— Почекай, — я хапаю її за лікоть, але вона виривається.

— Не зараз!

Вона біжить геть, перш ніж я встигаю її зупинити. Я з сумом дивлюся на те, як вона віддаляється ледь освітленою тропкою, та знаю, що зараз не можу її зупинити. Їй потрібен час, щоб усвідомити те, що сталося. Вона здається обережною, але насправді часто вчиняє імпульсивно. Спочатку робить, а потім думає. Боюся, що вона може пошкодувати, про те, що було між нами кілька хвилин тому. Боюся, можу втратити її, ледь встигнувши зробити своєю. Я не дозволю їй залишитися сам-на-сам з думками і сумнівами. Я зіграю свою роль до кінця, а завтра, вона стане моєю єдиною дівчиною і вже нікуди не втече.