Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Глянь сюди, — Лорі вийняв з кишені перстень з яскравим камінчиком.

— Яка краса, — пролепетав хлопчик і взяв прикрасу в руки.

— Це справжній камінь, який мені подарував дядечко Кріт. Подивись на піднос. 

Під деякими трофеями і справді були білі стрічки, а під іншими червоні.

— Білі стрічки значать, що трофей під склом справжній, а червона — що трофей є копією з тих, чи інших причин його не виставили в музей. Наприклад мій третій трофей небезпечний, його забрали на вивчення. Перший я собі залишив, ось він, — Деванс зняв з шиї шовкову нитку на якій висіла точнісінько така сама гайка, як під склом, — І один камінчик я також залишив. Тепер це наш сімейний реквізит. Коли ти підростеш і він буде тобі не великим, ти зможеш носити його. Він буде для тебе і твоїх дітей. 

Очі блищали від захвату. Орест з захопленням розглядав цяцьки. 

— А де мій трофей? — згадав пілігрим збентежено. 

— Його поки ще вивчають. Оригінал виставлять не скоро, скоріш за все як раз коли твої ворота в Царство закриються. А копію ще не зробили. Проте йому точно знайдуть тут місце, — запевнив Лорі і підвівся.

Ще довго вони ходили по залу і розглядали трофеї й портрети поводарів.

— Тату, — на виході з залу спитав Орест, — А де трофеї пілігримів Хроноса?

— Вони не отримують трофеїв, — відповів той.

— Чому? Це так нечесно! — обурився хлопчик.

— Вони приносять з собою щось інше. Їм дано спостерігати, а потім передавати таємниці минулого.

Ореста це не вразило. Він нічого не відповів і продовжував розглядати кожен куточок музею. Очі його наткнулись на кілька маленьких чорних плиточок на стіні і одну велику. Чомусь під ними було багато квітів, іграшок і штучних свічок з електронним вогником. 

— Тату, а це що? — пошепки спитав Оресті потягнув Лорі за руку, щоб той зупинився. 

— То плити пам’яті, — так само тихо відповів Деванс і підвів дитину ближче, — Колись давно, коли сфери тільки змішались з нашим світом, ніхто не знав що це і як з цим працювати. Від того багато дітей постраждали. Оці три маленькі присвячені дітям, які не пережили своїх походів. А ця велика, в пам’ять про дітей, які стали блукачами Царств. Інколи пілігрими губляться в Царствах. Ми називаємо їх блукачами і вважаємо, що тепер про них піклується хтось інший. Вам в школі про це розповідали.

Губи пілігрима почали дрижати.

— Я боюсь, — зізнався хлопчик і рвано зітхнув.

— Я теж, котику, — Лорі присів до сина і поклав руки йому на плечі, — Запам’ятай, Оресте. Ти маєш в усьому слухатись поводаря. І все що говорять в школі твої вихователі і вчителі. І ніколи не забувай головне правило Морфея.

— Ніколи не говорити з Морфеєм, — прошепотів хлопчик.

— Ніколи не зустрічатись з ним, — поправив Лорі, — Якщо ти будеш слухняним, ніхто тебе не образить і ти будеш в безпеці.

Орест хитнув головою.

— Поглянь, — Деванс знову підвівся, — Під ім’ям Морфея менше всього  пілігримів.

Трохи заспокоївшись, пілігрим перестав стискати руку батька.

— Тату.

— М?

— Давай поїдемо додому. Я втомився, — сказав хлопчик. Над його головою найближчий вловлювач замерехтів. 

До самого виходу з музею Орест проводжав плити порожнім поглядом.