Читати книгу - "Чародій, НМ"

Новенький?

Через два роки, коли Арі вже була на другому курсі, школа магії переживала чергові зміни. Новий рік навчання тільки почався, а разом з ним і нові обличчя серед студентів. Одне з них було особливим — Деймон.

Він не був схожий на інших. Чорні, майже сині волосся, пронизливі сірі очі, які здавалися бездушними, і погляд, який завжди був зосереджений на чомусь невидимому. Ніхто не міг сказати, звідки він приїхав, а його минуле було темним, як сама ніч.

Перший раз Арі побачила його на занятті з трансмутації. Він зайшов до класу з повним самовладанням, і навіть в повній тиші уроку, його присутність відчувалася.

— "Що, новачок?" — з усмішкою запитала одна з дівчат, сидячи поруч з Арі. "Не дивися на нього, він здається дивним."

Арі не могла не звернути увагу на його аурі. Вона відчувала, що Деймон був чимось іншим. Але замість того, щоб проявляти свою цікавість, вона просто зібрала свої речі, щоб зосередитися на уроці.

Тим не менше, наступного дня вони знову зустрілися. Арі сиділа в бібліотеці, коли хтось неочікувано сів поруч з нею. Це був Деймон.

— "Ти не здивована, що я сиджу тут?" — запитав він, його голос був низьким і спокійним.

Арі не підняла погляд від книги, намагаючись не виглядати занадто зацікавленою.

— "Ти ж знаєш, що це бібліотека. Тут всі сидять і читають," — відповіла вона, не відводячи погляду.

— "Можливо. Але тебе не турбує те, що я... незвичний?" — його голос звучав так, ніби він задавав запитання не з цікавості, а з певною метою.

Арі повернула голову, зустрівшись з його поглядом.

— "Ти не перший новачок, Деймон. І всі ми тут маємо свої таємниці," — сказала вона злегка, намагаючись зберегти свою дистанцію.

Він не відповів одразу. Тільки подивився на неї ще кілька секунд, ніби вивчаючи її реакцію.

— "Магія — це більше, ніж просто вміння керувати стихіями, чи не так?" — після паузи він заговорив, не даючи їй змоги відповісти. "Це питання контролю. Не тільки над світом, а й над собою."

Арі злегка нахилила голову, зацікавившись його словами. Вона відчула, що його погляд був настільки проникливим, що це не могло бути випадковістю.

— "Що ти маєш на увазі?" — запитала вона, трохи приховуючи свою цікавость.

— "Я не тут для того, щоб виконувати чиюсь волю. І не для того, щоб отримувати схвалення від інших. Я хочу знайти відповіді на власні питання," — сказав він, його голос став ще глибшим. "Ти коли-небудь замислювалась, чому магія інколи не підкоряється нам?"

Арі помітно напружилася. Його слова точно торкнулися її найбільших сумнівів.

— "Магія не підкоряється нікому, хто не контролює себе," — відповіла вона, не будучи впевненою, чи правильно розуміє його.

— "Ось саме!" — він всміхнувся. Це був перший раз, коли він показав хоч якусь емоцію. "Тому я тут. Щоб навчитися. Не просто контролювати свою силу, а й зламати обмеження, які ставлять перед нами інші."

Вона знову подивилася на нього, намагаючись розібратися в його мотивах. Деймон був складним, його погляд не залишав місця для сумнівів — він був амбіційним, але з деякою темною впертістю.

— "Ти думаєш, що можна зламати ці обмеження?" — спитала вона, не знаючи, чи ставить він перед собою якісь межі.

— "Я не думаю, що зламати. Я впевнений," — відповів він, піднявшись із місця. "І я думаю, що ти теж могла б це зробити."

Арі залишалася сидіти на місці, обмірковуючи його слова. Його візит був дивним і непередбачуваним, але вона відчувала, що цей хлопець не такий, як інші студенти в школі. І якщо вона не зможе зрозуміти його, це може призвести до чогось набагато більшого, ніж просто навчання магії.

Деймон залишив бібліотеку, але слова його ще довго залишалися в голові Арі. Вони не були звичайними. Їхній зміст бив по всіх її переконаннях. Зламати обмеження. Що він мав на увазі? Чи були вони насправді обмеженнями? Чи це просто те, що нам нав'язують, щоб ми не відчували свою справжню силу?

Через кілька днів після того інциденту Арі знову зустріла Деймона, цього разу на вулиці, біля озера, де вона часто приходила розмірковувати.

— "Знову тут?" — почула вона його голос. Він стояв на березі, не рухаючись, дивлячись на відображення місяця у воді.

— "Мені подобається це місце," — відповіла вона, наближаючись до нього. "А тобі?"

— "Ми всі шукаємо спокою, але знаходимо лише нові питання," — його слова були філософськими, але в той же час викликали в Арі непорозуміння.

Він повернувся до неї, його сірі очі були все такими ж глибокими і холодними.

— "Ти багато думаєш," — сказала Арі, спостерігаючи за ним. — "Ти взагалі коли-небудь відпускаєш це все?"

— "Не можу. Це частина мене." — Деймон відповів, як завжди, без натяку на емоції. "Ти не розумієш, що магія — це не просто сила, а й відповідальність. Ти повинна навчитися не лише керувати нею, а й вірити в свою здатність бачити більше, ніж просто обмеження."

Арі слухала його, відчуваючи, як його слова поступово проникають в її свідомість. Чи справді вона бачила обмеження в магії, чи це було просто її власне сприйняття?

— "А ти, здається, хочеш змінити все, що знаєш," — сказала вона, хоча й відчувала певну прихильність до цієї ідеї. "Але ти не боїшся наслідків?"

Деймон подивився на неї, і цього разу його погляд став більш серйозним.

— "Іноді, щоб змінити світ, потрібно бути готовим до того, щоб він змінив тебе. І це не завжди легко. Але я вірю, що магія може бути не тільки інструментом, а й ключем до свободи."

Арі задумалася над його словами. Вона розуміла, що всі студенти в школі навчалися контролювати магію, але чи були вони готові до цього рівня глибини? Чи можливо, що є якісь темніші аспекти цієї сили, які вони ще не бачили? І чи зможе вона, як і Деймон, пройти цей шлях?

— "Ти справді віриш, що це може змінити все?" — запитала вона, не відриваючи погляду від нього.

— "Так. Але я також знаю, що для того, щоб стати сильним, потрібно пройти через біль. І той, хто не готовий до цього, не зможе зрозуміти справжньої магії."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍