Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Розділ 26.2

— Ні. Ангельська сила невичерпна. У когось її більше, у когось менше, але у всіх вона є. Якщо ангел порушив Небесний закон, його відправляють до Пекла. Пекельний вогонь не може вбити занепалого ангела, але позбавляє його всіх сил, у тому числі спалює пір'я. Коли він відбуває своє покарання, його ставлять перед вибором: продовжити муку чи стати демоном. Якщо він обирає друге, Правитель Пекла дарує йому базову демонічну силу, але натомість той на ключі Пекла приносить клятву крові вірності Творцю. Після цього демон виконуває свою роботу, і залежно від цього його демонічна сила збільшувалася чи зменшувалася.

— Розкажи детальніше про клятву крові.

Ейден теж присягнув мені на крові, але ніякого ключа в нього не було.

— Я не знаю подробиць, тільки те, що вона дає. Якщо демон знову йде проти закону, то Правитель Пекла за допомогою ключа відправляє його в Пекло, незалежно від того, де той перебуває і що робить.

— А що за ключ?

Запитань було дедалі більше.

— Ключ Ада, ключ Пекла, ключ демонів, ключ Нижнього світу — його називають по-різному. Саме за його допомогою демони приносять клятви крові. Саме він може відправляти їх у Пекло, повертати звідти і наділяти демонічною силою. Це все, що відомо більшості. Що це насправді і як виглядає, ніхто не знає, крім Небесної Ради, Правителя Пекла і самого Творця.

Я засвоїла головне — це супер сильна штука, яка може керувати всіма демонами і яку тримають у найсуворішій секретності.

— А якщо демони порушують закони так, щоби про це ніхто не знав, то їм за це нічого не буде?

Нейтан посміхнувся.

— Для цього й існують вартові. До того ж серед демонів є нишпорки, які повідомляють про все Правителю Пекла.

Я перетравлювала отриману інформацію, намагаючись зрозуміти, як це все працює.

— А демони сейканди теж приносять клятву крові? У них теж може вичерпатись сила?

— Ні. Сейкандів це не стосується. Оскільки силу їм безпосередньо дав Творець, вона працює за тим самим принципом, що в ангелів. Якщо демони-примуси мають обов’язково стави пекельні тавра, щоб увібрати в себе частину життєвої енергії людини, то сейкандам це необов’язково. Це може трішки підсилити їх, але не більше. 

— А як вони приносять клятву? — повторила питання.

— Ніяк.

— А як їх тоді контролюють?

— Цим займаються вартові. Принцип той самий. Особливість у тому, що демонів другого покоління карають, як і ангелів: спочатку ловлять, а потім відправляють до Пекла. Для всіх, хто потрапляє туди вперше, процедура одна. Якщо це все, то нам час повертатися до тренування.

Мабуть, довгі розмови йому були не до душі. Я не стала більше нічого питати. Залишок тренування Нейтан показував мені прийоми самооборони, а я відпрацьовувала їх на ньому, поки остаточно не видихнулася. У мене виходило досить непогано. Навіть наставник сказав, що вийшло краще, ніж він очікував.

 

*****

 

Я бігла у темряві, не відчуваючи землі під ногами. Спіткнулася, впала, підвелася і знову побігла. За мною гнався невидимий монстр. Я знала, що він уже близько. Шкірою відчувала його присутність. Монстр вискочив попереду мене — я зупинилася. Прикусила губу і затамувала подих.

Стук серця.

Ще один.

Побігла в іншому напрямку, але знову натрапила на нього. Мене огорнули холод і темрява. Монстр був усюди. Попереду, ззаду, праворуч, ліворуч. Я опинилася в пастці. Сльози текли по щоках. Тіло тремтіло від страху. Схопилася за волосся і в паніці закричала. Гучно, відчайдушно, надриваючи зв'язки та душу.

Монстр був усюди.

Він був темрявою.

Він був мною.

Я прокинулась у холодному поті. Серце шалено стукало в грудях. Потягла руку в бік тумбочки, де раніше завжди стояла склянка води на випадок нічних кошмарів, але там було порожньо. У присутності Ейдена вдома я почала спати спокійніше, тому потреба в ній зникла.

Відкинулася на подушку, заплющила очі і спробувала вирівняти дихання. Не відразу, але мені все ж таки вдалося повернути серцебиття в нормальний стан.

Очі дивилися в стелю, коли вуха вловили неприємний скрип. Двері спальні прочинилися. Смужка тьмяного світла пробралася до кімнати. Ніч сьогодні була особливо темною, навіть зірок у вікні не було видно, тому це сяйво помітно контрастувало з мороком кімнати.

Я насторожилася. Там була людина. Вона практично не відчувала жодних емоцій. Були лише нотки байдужості та холоднокровного спокою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍