Читати книгу - "Клятва на межі світу , Елісса Фенікс"

Глава 16. Крок у темряву

Їхні пальці зімкнулися, і Софія відчула, як його долоня тепла й сильна охопила її руку. Вітер здійнявся ще сильніше, немов природа теж затримала подих, очікуючи, що буде далі.
— Довірся мені, — Орін повторив, дивлячись їй просто в очі.
Софія відчула, як всередині зароджується буря. Вона не знала, що він задумав, але серце стукотіло в грудях так гучно, що здавалося, він це чує.
— Гаразд, — прошепотіла вона, майже не впізнаючи власний голос.
Орін усміхнувся — повільно, загадково, і легким рухом потягнув її за собою.
Вони пройшли через вузькі коридори, оповиті сутінками, поки не опинилися біля потаємного проходу, схованого за гобеленом із зображенням крилатого дракона.
— Куди ми йдемо? — запитала Софія, відчуваючи, як у ній наростає тривожне хвилювання.
— Ти ж хотіла вечір без правил? Тоді не питай. Відчуй.
Його голос був низьким, майже муркотливим, і Софія зрозуміла: вона справді не знає, що буде далі.
Вони увійшли в затемнений коридор, і раптом все довкола змінилося.
Перед ними відкрився прохід у простору залу, осяяну м’яким світлом магічних сфер, що плавали в повітрі, відкидаючи на стіни золотисті відблиски.
Тут не було пишних королівських прикрас, лише темні кам’яні стіни, високі арки та величезне панорамне вікно, що виходило на місячний краєвид.
— Це… — Софія обвела приміщення поглядом, не знаючи, що сказати.
— Це моє місце, — Орін відпустив її руку, відходячи до вікна. — Тут немає ні обов’язків, ні законів. Лише тиша і… можливість бути собою.
Вона зробила крок вперед, відчуваючи, як відлуння його слів резонує в ній.
— І чому я тут?
Орін обернувся.
— Бо мені цікаво, ким ти станеш, коли забудеш про свої страхи.
Його погляд спалахнув золотистим відблиском, і Софія зрозуміла: ця ніч змінить все.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍