Читати книгу - "Рухаючись по лезу. Книга 2, Мара Найт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Раут важко дихав, його обличчя блищало від поту. Він зиркнув на чоловіка в темних окулярах, який уже не чинив спротиву, а потім перевів погляд на Роуз.
— Це… це все було не так, як ви думаєте, — проказав він хрипло.
Роуз схрестила руки на грудях, її погляд був пронизливим.
— Просвіти нас.
Раут нервово ковтнув.
— Том Мур… Він не з’їхав з глузду просто так. Це все через нього, — він різко кивнув у бік чоловіка в темних окулярах.
Картнер нахмурився.
— І хто він такий?
Раут заплющив очі на секунду, ніби наважуючись сказати щось важливе.
— Він… той, хто керує всім цим. Це не я, це він тиснув на Тома, доводив його до божевілля. Він змушував його вірити, що все це — його вина!
Роуз зловила зміну в поведінці чоловіка в темних окулярах. Він мовчав, але напруга в його тілі говорила голосніше за слова.
— Чому ж він досі мовчить? — різко запитала вона, дивлячись на нього. — Може, скажеш щось на свій захист?
Чоловік лише вишкірився.
— Я мовчу, бо знаю, що ви нічого не зможете мені зробити.
Джонсон фиркнув.
— Серйозно? Я знаю купу способів, як змусити тебе говорити, і всі вони не дуже приємні.
Роуз зробила крок вперед, нахиляючись ближче.
— Якщо ти такий впевнений, давай перевіримо це.
Чоловік у темних окулярах спокійно глянув на неї і раптом посміхнувся.
— О, ви навіть не уявляєте, у що вплуталися.
Картнер, Роуз і Джонсон обмінялися поглядами. Щось підказувало їм, що вони тільки-но розкопали щось набагато більше, ніж очікували.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рухаючись по лезу. Книга 2, Мара Найт», після закриття браузера.