Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного ранку Шпилі вирували, як рій бджіл.
Новина про те, що навіть КАПІТАН БУРЯК утік від "чогось" у млині, розлетілася по селу швидше, ніж чутки про знижки в магазині.
Тепер ніхто вже не казав, що це вітер, корова чи коти.
Бо коли навіть поліція розвертається і біжить без оглядки…
…то це точно не жарти.
Але була одна людина, яка в цей день майже нічого не говорила.
Дід Федір.
Він сидів біля своєї хати, мовчки курив люльку і дивився кудись у далечінь.
Коли баба Варвара підійшла до нього і запитала:
— Ну що, Федоре? Що ти про це думаєш?
Він просто зробив глибокий затяжок, видихнув дим і тихо сказав:
— Усе повертається…
І більше нічого не додав.
Максим, Соломія, Тимко та Іван стояли під парканом і спостерігали за дідом Федором.
Бублик теж сидів поряд, але не муркотів і не вилизував лапи, як зазвичай.
Він уважно дивився на старого діда.
— Ви бачили, як він сказав "усе повертається"? — прошепотів Іван.
— Так. І це означає, що він щось знає, — відповів Максим.
— А якщо він не захоче говорити?
— Ми знайдемо спосіб, — сказала Соломія.
— Наприклад?
— Наприклад, Тимко може поставити йому дурне питання, і він не витримає, — пожартувала вона.
— Ой, дякую, — Тимко образився. — Чого це я маю ставити дурні питання?
— Бо ти це робиш природньо.
— Ой, знаєш що…
— Тихо, — Максим жестом зупинив суперечку. — Йдемо.
Вони вийшли з-за паркану і підійшли до діда Федора.
— Доброго дня, діду Федоре, — ввічливо привітався Максим.
Дід Федір повільно перевів на них погляд.
— А, то це ви…
Голос у нього був хрипкий, але спокійний.
Максим обережно сів на лавку біля нього.
— Ми хотіли запитати вас про млин.
Дід пильно подивився на нього.
— Про млин, кажеш…
— Так.
— І що ж вам так цікаво?
Максим швидко глянув на Соломію, яка дістала блокнот.
— Вчора там знову сталося щось дивне.
— Ага. І що ж?
— Ми всі почули, як там щось дихало.
Дід Федір трохи примружився.
Але нічого не сказав.
— І капітан Буряк це теж чув, — додав Тимко.
Дід ледь помітно смикнув куточком губ.
— Та невже?
— Так! — Іван миттєво нахилився вперед. — І він так заверещав, що його, мабуть, аж у сусідньому селі почули!
Дід хмикнув.
— Ну, хоч якась користь від нього…
Але говорити більше не став.
Максим зрозумів, що треба діяти інакше.
Він прямо подивився старому в очі.
— Діду Федоре… ви знаєте, що там сталося колись, правда?
Дід Федір знову на мить затримав погляд на ньому.
Потім повільно випустив дим з люльки.
— Колись, хлопче…
Він замовк.
Максим ледь нахилився вперед.
— Так?
Дід зітхнув.
— Колись…
— Колись що?
Дід різко махнув рукою.
— Колись було. І хай залишиться там, де було.
Всі замовкли.
Соломія швидко щось записала.
— Але ж…
— НІ! — дід раптово підняв голос.
Усі здригнулися.
Навіть Бублик різко перестав вилизувати лапу і підняв голову.
— Не питайте більше!
— Але якщо ми дізнаємося, що там було, ми зможемо зрозуміти, що відбувається зараз! — наполягав Максим.
— І що це вам дасть?
— Ми зможемо…
— НЕ ЗМОЖЕТЕ.
Дід Федір повільно встав.
— Нічого ви не зможете.
Він подивився на них суворо.
— Діти, не лізьте туди.
— Але ж…
— НЕ ЛІЗЬТЕ.
Дід підняв люльку і різко загасив її.
— Бо якщо будете лізти туди, куди не треба…
Він ще раз пильно подивився на Максима.
— …то й воно полізе до вас.
Настала глибока тиша.
Максим відчув, як у нього побігли мурашки по спині.
Соломія стиснула блокнот у руках.
Тимко нервово кашлянув.
Іван ледь не впустив кепку.
— От і все, — тихо сказав дід Федір. — Ідіть собі.
І він повернувся до своєї хати.
Двері гучно зачинилися за ним.
Слідопити стояли мовчки.
Навіть Бублик не ворушився.
Тільки його хвіст повільно рухався з боку в бік.
Наче він теж відчував, що це вже серйозно.
Максим першим порушив мовчання.
— Ну…
— Ну, от і все, — пробурмотів Іван. — Тепер я офіційно наляканий.
Соломія впевнено закрила блокнот.
— Це означає, що там справді щось сталося.
— І хтось не хоче, щоб ми це знали, — додав Максим.
Тимко почухав потилицю.
— Але якщо навіть дід Федір відмовляється говорити, то що нам робити?
Максим подивився на млин.
— Ми самі знайдемо відповідь.
Іван закотив очі.
— Ну звісно! Звісно! Як же інакше!
Максим глянув на Бублика.
Кіт не зводив очей з млина.
Він щось знав.
І зовсім скоро вони це дізнаються теж.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.
