Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка

Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

40
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 25
Перейти на сторінку:
Глава 15

    "Родина Астрод жила щиро і чесно. Приходили на допомогу друзям й знайомим. Едвард Астрод вчив сина і доньку жити по совісті і честі у світі, ніколи не йти по дорозі Зла. Та у сина Едварда, Даніеля була інша думка. Лірія, єдина донька, вирішила прислухатись до слів батька й жити чесно й достойно у світі. Єдиний син і старший брат, обрав дорогу Зла.
   У серці Даніеля давно поселилися: заздрість і злість до Перевертнів. Сильні, безсмертні мають силу стихій і магію. Він вважав це великою несправедливістю. Коли, у лісі Даніель збирав трави (його сім'я спеціалізувалась на медицині) він зустрів загадкового Незнайомця.
—Я можу подарувати тобі і твоїм нащадкам силу й безсмертя, в обмін на умову. — сказав Незнайомець.
—Чому, я маю, тобі вірити? — спитав Даніель.
—Від своїх союзників, я не відвертаюсь. — відповів Незнайомець. — Стань моїм союзником і будеш мати усе що забажаєш!
—Добре, — погодився Даніель і вони уклали договір. — що за умова?
—Допоможи, перемогти Лазурну Лисицю! — сказав Незнайомець.
—Перемогти Лазурну Лисицю? — перепитав Даніель широко відкривши очі. — Я безсилий проти Богині!
—Мені потрібна сила! — пояснив Незнайомець. — Піймай родину Вовків-перевертнів й приведи до мене. Ось тобі магічна мотузка, вона позбавить їх сил. — сказав і зник.
    Для Даніеля це було легким завданням, адже батько дружив з родиною Вовків і глибоко їх шанував, в минулому вони врятували життя, з тих пір вони найкращі друзі.
   Родина Вовків завітала в гості і Даніель напав на них, коли вони цього не очікували, а рідних не було поряд. Зв'язав магічною мотузкою і повів в ліс. Звичайно він не піймав їх доньку, але яка різниця? Незнайоме цього не дізнається. Незнайомець згодом з'явився і занурив Вовків у глибокий довгий сон. Він, як і обіцяв дав силу та не безсмертя, вирішив що хлопчиську воно не потрібне. Він використав його і більше він Йому не потрібен.
    Згодом родина довідалась, що накоїв їх син і брат, на якого були всі надії. Його батько, матір і сестра не витримали такого болю і зради, тим більше, що зрадив він не тільки їх, а й Друзів, яких вони глибоко поважали. Пішли у гори й кинулись зі скелі... А Даніель швидко покинув рідний край.
   Лілі, юна Вовчиця, яку батьки ніжно називали Перлина, всюди шукала їх, по всіх землях. Після смерті Лазурної Лисиці Зірки, змінила окрас шерсті на білий, щоб демони не забували про те, що Зірка повернеться і боролася з ними. Та ледь не загинула, її врятувала Лисичка повернення, якої вона так чекала. Юна Вовчиця зразу зрозуміла, кого вона зустріла і хто її врятував..."
—"Знати б де шукати батьків Лілі!" — подумала Естель.
    Книга зразу дала відповідь: "У глибині лісу маленька, покинута хатка стоїть, там Вовча Пара глибоким сном спить".
   Естель закрила Книгу, зробила ковток чаю, який принесла служниця й знову подивилася на лорда Астрода.
—Договір про те щоб перемогти Лазурну Лисицю, вірніше допомогти перемогти! — випалив лорд не витримати її пристального погляду. — Задоволена?
—А книга у тебе звідки?
—Книга у нас вже давно, але ніхто з наших предків не зміг її відкрити і прочитати, крім тебе. — сказав Дерек.
—Чекай Естель, якщо цей обов'язок передається поколіннями, то на Віолеті він теж лежить? — злякано спитала леді Астрод.
—Ні, — відповіла Естель. — оскільки дівчина не зробила нічого поганого і жила чесно, дівчата цього роду ніякого обов'язку або покарання не несуть! — леді Астрод полегшено зітхнула й розслабилась, Віолета теж. — Договір уклав чоловік. Зло зробив чоловік, тож обов'язок по договору передається тільки по чоловічій лінії!
   Леді Астрод і Віолета встали й пересіли в інше місце, подалі від: чоловіка, батька, сина, брата.
—Ти сказав, що умова договору: допомогти перемогти Лазурну Лисицю? — звернулася Естель до чоловіків.
—Так. — відповів лорд. 
—Ну, — Естель схилила голову на бік й дивилася на них обох: юного і старшого. — і як ти думаєш Мене перемогти? 
    Запала мертва тиша. З широко відкритими очима, на неї дивилася вся сім'я: батько і син, які сиділи навпроти неї й Віолета з матір'ю, які були в іншому кінці вітальні. 
—До чого, тут ти? — здивовано спитав лорд. 
    Естель відклала Книгу, встала й підійшла до них дуже близько. Чоловіки лиш здивовано дивилися. 
—Я і є та сама Лазурна Лисиця, яку ви маєте допомогти перемогти! — громовим голосом сказала Естель. 
—Це неможливо, — за протестував лорд. — ти народилася тут! 
—Переродилася, — виправила Естель. — і недарма, так би не дізналася про договір! 
—Як?.. — лорд тремтів від страху. 
—Віолето, Еміліє, вийдіть будь ласка в коридор. — звернулася Естель до жінок, які сиділи дуже тихо і боялися ворухнутися. Вони дуже швидко покинули вітальню. 
    Дерек перевів погляд на двері. 
—Навіть не намагайся! — попередила Естель, подивилася на двері і вони з гуркотом зачинилися. 
     Вони не могли нічого зробити, не могли втекти. 
—Я чекаю відповідь на своє питання, Гільдерою Астрод! — дівчина нахилилася над ними, в очах горів вогонь, а за спиною з'явилися дев'ять білосніжних хвостів. 
—Що ти від мене хочеш? — у Гільдероя ледь не почалася істерика. — Ми лиш виконуємо обов'язок, який передається поколіннями! 
—Але можна відмовитись, — сказала Естель. — поки не присягнув! 
—Звідки, ти знаєш про присягу? — здивувався капітан. 
—Я надто добре знаю демона, з яким твій предок уклав договір! 
—Звідки? 
—Здогадайся сам. Дерек приніс присягу? — спитала дівчина. 
—Так! — вигукнув лорд. 
—Ні! — заперечив Дерек. 
—Ти, хочеш піти по дорозі Зла? — спитала Естель. Дерек заперечно похитав головою. — Вільний, і скажи будь ласка всім зібратися у холі. 
—Ану, вернись зраднику! — закричав лорд, як тільки Дерек вийшов. — Ти мусиш, продовжити наш обов'язок, рано чи пізно Вона впаде! 
—Не дочекаєшся! — сказала дівчина, на його руках з'явилися кайдани і відкрився портал. 
—Що це? — злякано спитав лорд. 
—Портал, перенесе туди, де тебе судитимуть!— пояснила Естель. 
—Ти, судитимеш? — спитав він. 
—Ні, тебе судитимуть ті, перед кими твій предок Даніель дуже сильно завинив, і ти теж! — і телепортувала його. 
    Естель забрала Книгу, вийшла з вітальні, спустилася в хол де всі вже зібралися й перенесла їх на кораблі. 
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16 17 ... 25
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"