Читати книгу - "Тіні під світлом слави, Вікторія Ван"

— Ми повинні дослідити далі, — відповів він, і вони рушили вперед, сподіваючись знайти якісь підказки.

В центрі залу вони натрапили на величезний круглий камінь, вкрите дивними символами. Він виглядав так, ніби намагався щось повідомити. На ньому лежали свічки, що, очевидно, давно не використовувалися. У повітрі панувала тривога, але також і цікавість.

— Можливо, це якесь магічне коло? — запитала Катя, присідаючи біля каменя. Вона намагалася зрозуміти, як воно працює.

— Може, нам слід спробувати активувати його? — припустив Джун, дивлячись на свічки. — Але як?

— Можливо, якщо ми запалимо їх, це допоможе? — сказала вона, намагаючись налаштуватися на енергію навколо. Дівчина підвелася і вирушила до свічок. Вона витягнула з кишені запальничку, яку взяла з собою, і запалила одну з них.

Коли полум’я спалахнуло, камінь заграв яскравими кольорами, а символи на ньому почали світитися. Слабке світло заповнило кімнату, створюючи враження, що сама енергія храму пробуджується.

— Дивись! — вигукнув Джун, стежачи за змінами. — Щось відбувається!

Катя відчула, як її власна магія взаємодіє з енергією каменя, змушуючи її тіло трястися від емоцій. Вона відчувала, що щось важливе наближається, але не могла зрозуміти, що саме. Зненацька з каменя вирвався яскравий спалах світла, і на кілька секунд їм здалося, що вони перенеслися в інший світ.

Коли світло зникло, в залі з’явилися призраки. Це були тіні, що, здавалося, обертаються навколо них, зливаючи реальність із сновидіннями. Дівчина та Джун злякано переглянулися, але Катя зрозуміла, що тепер вони повинні дізнатися правду про храм і своє місце в цьому світі.

— Тепер нам потрібно бути дуже обережними, — прошепотіла вона, відчуваючи, як від цього відчуття залежить їхнє життя. — Це ще не кінець.

Темрява в храмі поступово змінилася, коли спалахи світла з каменя почали малювати на стінах та підлозі дивні малюнки. Призраки, які з’явилися, виглядали як тіні з давнього минулого, наповнені таємницями і невимовними переживаннями. Дівчина не могла відвести погляду від них, спостерігаючи, як вони повільно коливаються в ритмі невідомої музики, їхні постаті майже прозорі, але водночас такі реальні.

— Катю, що це? — запитав Джун, його голос тремтів від хвилювання. Він стояв на крок позаду, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

— Я не знаю... Але це, напевно, якісь духи, — відповіла вона, намагаючись заспокоїтися. Дівчина відчула, як серце її б’ється швидше, ніж раніше, адже магія навколо була настільки сильною, що викликала у неї непереборне бажання дізнатися більше.

Призраки почали формуватися в різні образи — чоловіки та жінки в старовинному одязі, з серйозними обличчями і глибокими поглядами. Один з них, старший чоловік з довгим білосніжним волоссям, наблизився до них, його очі світилися, немов у темряві живе невидиме полум’я.

— Хто ви? — наважилася запитати Катя, відчуваючи, як її голос тремтить.

— Ми ті, хто залишилися тут, охороняючи стародавні таємниці, — відповів він, його голос звучав як шепіт вітру. — Ви прийшли шукати відповіді, але справжня істина може виявитися страшною.

Дівчина обмінялася поглядом з Джуном, їхні очі наповнилися страхом і захопленням. Вони знали, що мають бути обережними, але бажання дізнатися більше було сильнішим.

— Що ви маєте на увазі? Яка істина? — запитала вона, намагаючись зберегти спокій.

Призрак зробив крок назад, його тіло знову поринуло в темряву. — Ваша магія не просто дар, — мовив він, — вона також несе в собі прокляття. Якщо ви хочете оволодіти нею, потрібно знати, з чим ви маєте справу.

Дівчина глибоко зітхнула, відчуваючи, як її колишні спогади про магічні здібності тепер наповнилися страхом і тривогою. Вона завжди думала, що її сила є благословенням, але тепер усвідомила, що це може бути і тягарем.

— Чому ви кажете, що це прокляття? — запитав Джун, його голос звучав все ще злякано, але у ньому пробивалася нотка рішучості. — Як ми можемо змінити це?

Призрак знову наблизився, і в його погляді з’явилася суміш скорботи та надії. — Вам потрібно знайти древній артефакт, що дозволить вам контролювати вашу магію. Але будьте обережні: це небезпечний шлях. Лише справжніми серцем і відвагою можна подолати всі випробування.

Дівчина відчула, як її серце заполонило відчуття мети. Вона завжди знала, що її магія є частиною її самого, але тепер її розуміння цього стало глибшим. Якщо вона справді може знайти артефакт, то це може стати ключем до її свободи.

— Де ми можемо знайти цей артефакт? — спитала вона, не в силах стримати захоплення.

— Ідіть на південь, до темного лісу. Там, де деревам вколисує зима, захований ваш шлях. Але пам’ятайте, що на цьому шляху не буде легких рішень, — знову відповів старший дух.

Коли він вимовив ці слова, інші призраки почали рухатися навколо них, створюючи хоровод, який сплітався з тіней і світла. Дівчина відчула, що їхня магія була частиною чогось більшого, більшого ніж самі вони.

— Я готова, — мовила вона, відчуваючи, як впевненість заповнює її. — Я готова дізнатися правду про свою силу.

Джун кивнув, приєднуючись до її рішучості. — І я з тобою, — сказав він, його голос звучав впевнено.

Коли дівчина і Джун стояли разом, їхні серця билися в одному ритмі. Вони знали, що мають розпочати цю подорож разом, незважаючи на небезпеки, які чекають попереду. Вони звели погляди на камінь, що раніше здався їм безпомічним, і в його таємничій силі відчули підтримку.

Водночас в усьому храмі здіймався шум — камені та стіни почали трястися. Духи зникли так швидко, як і з’явилися, залишивши їх на самоті з усіма своїми думками. Дівчина знала, що це був початок великої пригоди, що їхня боротьба лише починалася. Вони не лише шукали артефакт; вони шукали своє місце у світі, де магія перепліталася з реальністю, і виводила їх до нових горизонтів.