Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Мене колотило, я ридала і не могла взяти себе в руки. Здавалося, що мій світ розбився на тисячу уламків. Зерд дивився на мене зі співчуттям. А я кричала, що не хочу бути тут і все марно.

Бачачи, що я не припиняю ридати, він обійняв мене і почав гладити по голові. Зерд втішав мене доти, доки я не змогла говорити і не розповіла про побачене. Я чіплялася за його руку, як за останню соломинку, будучи абсолютно розбитою морально.

- Ці чудовиська були дітьми! - твердила я. - Зрозумійте, вони були дітьми!

Уперше я побачила на обличчі Зерда прояв сильних емоцій.

- Нью, послухай мене уважно, - він подивився мені в очі. - Цих людей більше немає. Їхню пам'ять стерто, свідомість знищено, а душі заточені в темряві без жодної надії побачити світло. Вбиваючи тварюк, ми допомагаємо душам, що страждають, піти до кращого світу.

- А ви думаєте він є, цей кращий світ? - схлипнула я.

Зерд із серйозним виглядом кивнув і погладив мене по щоці. Так я і заснула у нього плечі. Коли прокинулася, в каюті нікого не було. До ілюмінатора заглядало сонце, що вже хилилося до горизонту. Загорнувшись у плащ, я вийшла на палубу. Там був Конфідус із своїми людьми, вони щось жваво обговорювали. При моїй появі всі подивилися на мене, а обговорення припинилося. Конфідус звівся на ноги і посадив мене на бочку, що слугувала стільцем.

Еридіанин поводився зі мною більш обачно, ніж зазвичай.

Виявилося, поки я спала, у них виник новий план, і Зерд вирушив до форту обговорити його з командиром гарнізону та Саєбом. Конфідус коротко змалював мені ідею, і вгадайте, кому в цьому плані відводилася головна роль, а точніше роль приманки?

Тепер ми знали, що морем у нашому напрямку рухаються галери демів, а берегом стягується погань. Вони мають зійтися на невеликому п'ятачку, де розташований форт. Не дивно, що у командирів виникла ідея зіштовхнути ці дві армії одна з одною, і за вдалого розкладу в нас були шанси вийти сухими з води. Це за дуже вдалого розкладу.

План полягав у тому, щоб затримати погань до підходу демів. В ідеалі, вона мала з'явитися після того, як деми висадяться на берег. Оскільки нам було відомо, чим керується погань у виборі напрямку, виникла ідея відійти на невеликому прудкому баркасі вздовж узбережжя на півдня ходу, і висадитися на берег, щоб погань, яка йде до форту, відчула мене і змінила свій курс.

Коли деми будуть на підході, повернутися морем і висадитися біля форту під самим носом у ворога. Далі ми ховаємося в стінах форту, і в погані на радарах загоряється ціль №1. Поки деми підходять до берега і висаджуються, погань розгортається і мчить у бік форту. Навіть парі тисяч демів не вдасться одразу взяти укріплений форт, і захисники матимуть трохи часу, щоб дочекатися підходу чудовиськ.

Якщо вдасться змусити погань напасти на демів, тварюки з ними швидко розберуться, а захисникам форту залишиться добити тих, кого не доб'ють монстри.

У цьому плані було декілька слабких місць. По-перше, відомо, що погань, як правило, не чіпає демів. Дану одного разу вдалося зіштовхнути їх між собою, але в нашій ситуації було не дуже зрозуміло, як це зробити. Крім того, у демів, найімовірніше, будуть ті, хто розмовляє з Темрявою, а я навряд чи зможу з ними змагатися - надто мало знаю і вмію.

Другим слабким місцем плану була висадка демів на берег. Якщо вони стануть на якір неподалік від берега, ми залишимося віч-на-віч з поганню, і в цьому разі наша доля буде вирішеною. І третя складність полягала в тому, щоб точно розрахувати час підходу демів до узбережжя і в потрібний час приманити сюди погань, ніяк не раніше.

Ідея з приманкою мені здалася розумною. Ми висадимося на узбережжі, не відходячи далеко від човнів, і при появі погані встигнемо вийти в море. Потім відійдемо від берега за межі видимості, щоб тварюки загубили нас із поля зору, і, теоретично, можемо якийсь час бовтатися в морі, чекаючи на підхід галер із демами. Великі кораблі було вирішено залишити в засідці у затишній бухті на схід від форту. Навряд чи кораблі демів будуть розосереджуватися далеко вздовж узбережжя. Також була обґрунтована надія на те, що тим, хто розмовляє з Темрявою, для управління поганню доведеться зійти на берег, а отже, вони будуть у межах досяжності.

Укріплення форту були сплановані таким чином, щоб прострілювалися ділянки узбережжя як у бік річки, так і в бік моря. Принаймні, під вогнем противника ті, хто розмовляє з Темрявою, навряд чи зможуть так само ефективно виконувати своє завдання.

У повітрі з'явилася темна точка. Збільшуючись, вона перетворилася на Білосніжку, яка опустилася на плече. Вище за течією річки, що протікала біля форту, було багато занедбаних садів, тож птаху було чим поживитися.

Білосніжка оцінила ступінь зацікавленості своєю персоною і видала:

- На галер-р-ри! Всіх на галер-р-ри!

Перед заходом сонця повернувся Зерд. На околицях форту поки що було спокійно, а в самому форті йшла підготовка до бою.

Я отримала від Зерда інструкції на завтрашній день і, змусивши себе поїсти, вирушила спати, сподіваючись набратися сил, тому що дні були нелегкими. Та що там нелегкими, взагалі невідомо, що з нами стане, коли гарнізоном у сотню бійців ми зіштовхнемося з ордою погані з одного боку і такою самою горою демів з іншого. У форту всі шанси опинитися яйцем дрібної пташки в пащі куниці, якщо не сказати гірше.

Повернувшись у каюту, я виявила Білосніжку, яка намагалася розв'язати зав'язки моєї торбинки, дзьобом і лапами несамовито смикаючи за тасьми. Я вирішила, що вона голодна, розв'язала торбинку і насипала їй зерна, на що вона неввічливо прокричала: