Читати книгу - "Чародій, НМ"

Деймон і Арі

Арі мовчала, стоячи на березі озера поруч із Деймоном. Вітер погойдував волосся, і вона відчувала, як його слова проникали в її свідомість. Вона не була впевнена, що хоче йти цим шляхом, але те, що він сказав, змусило її замислитися. Вона ніколи не думала про магію так глибоко.

— "Ти завжди такий впевнений?" — запитала вона, повертаючи голову до нього.

Деймон подивився на неї, його очі були, як завжди, холодні й не виражали емоцій.

— "Впевнений?" — він усміхнувся, але посмішка була скоріше відсторонена. "Впевненість — це маска. Те, що ти бачиш на поверхні, не завжди відображає реальність. Я знаю, що це може звучати дивно, але всі ці стіни, що ми будуємо навколо себе, щоб виглядати сильними, насправді роблять нас слабкими."

Арі присіла на камінь поруч із озером, задумано дивлячись на воду.

— "Так. Але що ти хочеш сказати? Що я повинна відкрити все, що у мене всередині? Дозволити магії забрати мене?" — її голос звучав сумнівно, але цікавість вже горіла в очах.

Деймон сів поруч, не відводячи погляду від неї.

— "Я не хочу, щоб магія забрала тебе. Я хочу, щоб ти побачила її такою, якою вона є насправді. Без масок. Без обмежень. Ти не повинна боятися її." — він зробив паузу, і його голос став тихішим, але більш серйозним. "Але для цього потрібно зрозуміти, що ти сама маєш величезну силу. І саме твої страхи заважають тобі її побачити."

— "Мої страхи?" — повторила вона, все ще не розуміючи. "Але я ж учуся контролювати магію, я її не боюся."

— "Ти боїшся себе," — сказав Деймон, і його слова були настільки точними, що вона відчула, як серце пропускає удар. "Ти боїшся, що магія може показати тобі те, що ти не хочеш бачити."

Арі замовкла, намагаючись впоратися з емоціями. Їй важко було прийняти його слова, але в глибині душі вона відчувала, що є правда в тому, що він говорить. Вона завжди намагалася контролювати магію, не дозволяючи їй повністю проявлятися. Вона боялася того, що може втратити контроль.

— "Як ти дізнався?" — спитала вона, озираючись на нього.

— "Я бачу це в тобі," — відповів він, не відводячи погляду. "Це як коли ти намагаєшся приховати щось від інших, але насправді це видно в кожному твоєму русі. Це не слабкість, це сила, яку ти ще не навчилася розуміти."

Арі відчула, як серце стискається. Вона не могла заперечити, що його слова справді доторкнулися до її глибших переживань.

— "Що мені робити?" — її голос був теплий, але повний розгубленості. "Я не можу просто дозволити собі бути такою."

— "Ти вже така," — відповів Деймон, його голос був м'яким, але наполегливим. "Ти вже сильна, ти просто не знаєш, як це використовувати. І якщо хочеш, я можу допомогти тобі це зрозуміти."

Арі поглянула на нього, відчуваючи дивну суміш страху і збудження. Вона не була впевнена, чи готова йти цим шляхом, але була певна, що це шлях, який вона повинна пройти.

— "А ти... ти не боїшся того, що ми можемо зруйнувати себе?" — її питання було складним. Вона сама не знала, чи це питання про магію чи про щось більше.

Деймон подивився на неї знову, і на його обличчі майже промайнула усмішка.

— "Бояться ті, хто ще не зрозуміли, чого вони насправді хочуть," — відповів він, голосом, що був відчутно глибшим. "Ми не зруйнуємо себе, якщо будемо щирими з собою."

Арі замислилася, відчуваючи, як зміна всередині її починає набирати обертів. Це було більше, ніж просто магія, це було випробування її самого «я».

— "Добре," — сказала вона після короткої паузи, вирішивши зробити крок у невідоме. "Я готова спробувати."

Деймон нахилився трохи вперед, його погляд став ще більш проникливим.

— "Тоді йдемо разом. Ти не одна."

Її серце затремтіло. І хоча вона не була впевнена, куди цей шлях її приведе, вона відчувала, що разом з ним вона здатна дійти куди завгодно.

Арі сиділа в тиші кілька секунд, дивлячись на воду, що тихо хвилювалась, відображаючи місяць. Її думки билися в різних напрямках, але вона відчувала, що щось важливе змінилося в ній після розмови з Деймоном. Вона завжди прагнула до контролю, але його слова були як ключ, який відкрив в її свідомості нові двері.

— "Якщо ми йдемо разом, куди саме?" — запитала вона, нарешті повернувши погляд до нього.

Деймон не одразу відповів, він знову подивився на озеро, намагаючись обрати слова.

— "Ми йдемо до розуміння себе і магії, яку ми не бачимо. Але це не простий шлях. Ми повинні відмовитися від всього, що нам виводили в школі, і від усього, що вчили нас інші маги." — його голос став серйозним, а очі затуманились.

— "Ти пропонуєш нам йти шляхом, де немає правил?" — Арі зрозуміла, що це був не просто вибір, а цілісне занурення в новий спосіб мислення.

Деймон повернувся до неї, його погляд був твердий, але і сповнений певної м'якості.

— "Я пропоную шлях, де ми самі визначаємо свої правила. Магія — це не обмеження, це свобода. Але для того, щоб зрозуміти це, потрібно відмовитися від того, що нас тримає."

— "Це звучить... небезпечно," — сказала Арі, її голос трохи здригався від розуміння, що перед нею щось дійсно незвичне і складне.

Деймон кивнув, не заперечуючи.

— "Це небезпечно, але лише для тих, хто не готовий зрозуміти. Але якщо ми зможемо це зрозуміти, то тоді все стане можливим."

Арі задумалась. Вона відчувала, що це не просто магія, це було щось більше — це була свобода, якої вона ніколи не відчувала. І водночас вона боялася, бо для цього потрібно було зрозуміти і прийняти все, чого її навчали, і відмовитися від певного способу мислення, який здавався безпечним.

— "А ти сам готовий пройти цей шлях?" — запитала вона, тепер дивлячись йому в очі.

Деймон, здається, замислився, перш ніж відповісти.

— "Я вже давно йду цим шляхом. Я вибрав цей шлях не через відчай або бажання розчаруватися в усьому. Я вибрав його, бо знаю, що тільки так можна дізнатися, що магія справді може бути."

Арі відчула хвилю респекту і в той же час ще більшу невизначеність. Її серце бурхливо билося. Вона розуміла, що якщо зробить цей крок, то вже не буде повернення назад.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍