Читати книгу - "Коли музика замовкає, Axolotl"

Габріель подивився на неї й видихнув, ніби збирався зробити крок у безодню.

— Та дівчина… Вона була моєю колишньою.

Алісія сіпнулася.

— Чудово. Просто чудово.

— Послухай мене, будь ласка.

Вона закотила очі, але все ж мовчки дала йому шанс продовжити.

— Ми давно розійшлися, але вона завжди вміла з’явитися в потрібний момент. Того вечора вона просто скористалася ситуацією. Вона знала, що ти вийшла, що ти побачиш. І вона знала, що ти зробиш висновки.

Алісія відчула, як у грудях щось стислося.

— Тобто ти хочеш сказати, що не цілував її?

Габріель гірко всміхнувся.

— Вона поцілувала мене. Я відштовхнув її майже одразу, але ти цього вже не побачила. Ти розвернулася і пішла.

Вона міцно стиснула губи.

— А ти не намагався пояснити одразу!

Габріель здригнувся від її слів, але стримано відповів:

— Я намагався. Я шукав тебе. Я подзвонив тобі в ту ж ніч, але ти не відповіла. Я прийшов до твого гуртожитку, але ти… ти просто мене прогнала.

Алісія заплющила очі. Їй здавалося, що вона знову переноситься в той вечір.

Як вона втікала, навіть не озираючись.
Як Камілла знайшла її заплаканою і змусила вимкнути телефон.
Як вона відмовлялася навіть чути його ім'я.

— Я… — почала вона, але не знала, що сказати.

— Якщо ти не хочеш вірити мені зараз, це твій вибір, Алісіє. Але я більше не хочу, щоб між нами залишалося це непорозуміння.

Він дивився прямо в її очі, і вона не могла витримати цього погляду.

Вона різко встала.

— Мені треба подумати.

Габріель не став її зупиняти.

— Добре. Але тепер ти знаєш правду.

Алісія мовчки розвернулася і вийшла з кав’ярні, відчуваючи, як у неї підкошуються ноги.

— А ти підеш на вечірку? — Камілла безтурботно сьорбнула свою каву і подивилася на Алісію.

Алісія моргнула.

— Яку ще вечірку?

— Оу, ти ще не чула? — Камілла підняла брови, наче здивована. — Продюсери й артисти вирішили організувати неформальну тусовку для всієї команди. Типу зблизитися, розслабитися, всі справи.

Алісія скривилася.

— Щось мені підказує, що це буде не "неформальна тусовка", а "попий-ка ти шампанського перед камерами і зроби вигляд, що тобі весело".

Камілла засміялася.

— Цілком можливо. Але всі йдуть. І ти теж повинна.

— Чому це?

Камілла підперла підборіддя рукою й хитро примружилася.

— Тому що, якщо ти не підеш, це буде виглядати як втеча.

Алісія стисло видихнула.

— А якщо я дійсно хочу втекти?

— Ой, ну ні. Від Габріеля вже не втечеш. Ви проговорилися, тепер треба пережити цю бурю до кінця. І, до речі, я чула, що Лукас теж буде там…

Алісія перевела на неї підозрілий погляд.

— І що ти цим хочеш сказати?

Камілла невинно знизала плечима.

— Нічого. Просто завжди добре мати в компанії когось, хто змусить тебе сміятися. Або, принаймні, допоможе забути, що поруч буде твій запеклий ворог… чи старе кохання.

Алісія важко зітхнула, провела рукою по волоссю й глянула вбік.

"Чорт забирай… вона права."

— Добре. Я піду. Але якщо там буде занадто багато незручних розмов, я піду.

Камілла підморгнула.

— Домовилися. Але ти не втечеш, я прослідкую!

 

Алісія увійшла до залу, несвідомо випрямивши спину. Вона не хотіла привертати зайвої уваги, тому обрала стримане, але елегантне вбрання – чорну сукню довжини міді з відкритими плечима. Достатньо офіційно, щоб не виділятися, але й не занадто розкішно, щоб здаватися пафосною.

Музика лунала у фоновому режимі, люди розмовляли, сміялися, офіціанти снували між гостями з підносами напоїв. Вона вже хотіла знайти Каміллу, коли побачила його.

Габріель.

Він стояв біля бару, однією рукою сперся на стійку, у другій – келих віскі. Темно-синя сорочка, розстібнута на верхніх ґудзиках, рукави недбало закочені до ліктів. Його погляд ковзнув по ній, і він легенько всміхнувся.

Алісія зробила вигляд, що не помітила, і рушила в інший бік, але не встигла зробити й кількох кроків, як її перехопили Камілла та Даміан.

— Ого, дивіться, хто прийшов! – Даміан підняв келих, явно в чудовому гуморі. – І навіть не виглядає так, ніби хоче втекти через вікно!

Камілла посміхнулася й хитро глянула на Габріеля.

— І це, до речі, перший раз, коли ви обидва в одному приміщенні без напруження.

Габріель відставив келих на барну стійку й повільно повернувся до них.

— О, напруження все ще тут, не хвилюйтеся, – він кинув короткий погляд на Алісію, і вона відчула, як серце пропустило удар.

Даміан розсміявся.

— Ну, принаймні, тепер ви не дивитеся одне на одного, як на ворогів народу. Це вже прогрес!

Алісія закотила очі.

— Чудово, тепер у нас є власні коментатори.

Камілла підморгнула:

— Ми просто розважаємося. Але якщо тобі стане нудно, знай, що Лукас тут теж десь блукає.

— Що?..

Алісія різко повернула голову, і, як на зло, саме в цей момент Лукас прямував у їхній бік, махаючи їй рукою.

— Моя улюблена хореографка! Як справи? – він весело обійняв її за плечі.

І тільки тоді Алісія зрозуміла, що Габріель знову дивиться на неї. Але цього разу його погляд був… інший.

Щось підказувало їй, що ця ніч не пройде спокійно.

 

— А давайте батл! – Даміан хлопнув у долоні, привертаючи увагу всієї компанії. – Два хореографи, одна сцена, хто кого?

Алісія скептично підняла брову:

— Серйозно? Дитячий садок якийсь.

— О, ти просто боїшся програти! – Камілла підлила масла у вогонь.

— Мені не треба нічого доводити.

— Ох, які ж ми серйозні! – Лукас усміхнувся, звертаючись до присутніх: – Хто за те, щоб Алісія станцювала?

Гості підтримали ідею схвальними вигуками та оплесками. Вона піджала губи, відчуваючи, що виходу немає.