Читати книгу - "Відлуння кохання, Ірина Бондарчук"

Непорозуміння, що розділяють

Наступного дня Олександр зателефонував Вікторії. Розмова була напруженою та емоційною. Вікторія висловила свою образу та біль, звинувачуючи Олександра в тому, що він зруйнував її життя. Вона наполягала на тому, що Емілія не знає справжнього Олександра і що він рано чи пізно зробить їй боляче так само, як колись зробив їй.

Олександр намагався спокійно пояснити їй, що їхні стосунки давно закінчилися і що зараз він щасливий з Емілією. Він просив Вікторію залишити їх у спокої та не втручатися в їхнє майбутнє. Проте, розмова не принесла бажаного результату. Вікторія була сповнена гіркоти та ревнощів і не хотіла слухати його аргументів.

Після цієї розмови Олександр почувався виснаженим та засмученим. Він розповів Емілії про свій діалог з Вікторією, і обоє відчули, що тінь минулого все ще нависає над ними.

Незважаючи на запевнення Олександра, у душі Емілії зародилося зерно сумніву. Слова Вікторії, хоч і сповнені емоцій, все ж таки змусили її задуматися. Чи справді вона знає Олександра так добре, як їй здається? Чи немає у його минулому якихось таємниць, які можуть зруйнувати їхнє щастя?

Ці думки стали причиною напруженості у їхніх стосунках. Емілія стала більш замкнутою та мовчазною, час від часу кидаючи на Олександра підозріливі погляди. Олександр помічав її зміни в настрої та намагався розговорити її, але Емілія не хотіла ділитися своїми сумнівами, боячись здатися недовірливою.

Між ними почали виникати дрібні непорозуміння та сварки через дрібниці. Накопичена напруга шукала виходу, отруюючи їхні колись безтурботні вечори. Емілія стала більш критичною до Олександра, а він, у свою чергу, відчував її холодність та відстороненість.

Підготовка до весілля вже не приносила колишньої радості. Святкова метушня здавалася Емілії зайвою та безглуздою, поки в її серці жили сумніви. Вона почала замислюватися, чи правильно вони роблять, поспішаючи зі шлюбом. Можливо, їм потрібно краще пізнати одне одного, розібратися з тінями минулого, перш ніж давати важливі обіцянки на все життя.

Одного вечора, після чергової напруженої розмови, Емілія не витримала і сказала Олександру: "Можливо, нам варто відкласти весілля. Мені потрібно більше часу, щоб у всьому розібратися".

Ці слова прозвучали для Олександра як грім серед ясного неба. Він був вражений та розчарований. Він думав, що їхні почуття пройшли випробування часом та труднощами, що вони готові до спільного майбутнього.

"Еміліє, що сталося? Невже ти повірила словам Вікторії? Невже ти сумніваєшся в моїх почуттях?" – з болем у голосі запитав він.

"Я не знаю, Олександре. Я просто заплуталася. Мені потрібно розібратися у своїх думках і почуттях", – відповіла Емілія, відводячи погляд.

Між ними запанувала важка тиша. Колись сповнена любові та ніжності, їхня оселя тепер була наповнена напругою та нерозумінням. Несподіваний лист з минулого та емоційна розмова з Вікторією посіяли зерно розбрату між двома закоханими серцями, поставивши під загрозу їхнє щасливе майбутнє.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍