Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

–Щоб отримати підвищення, ти маєш їх убити.

Дихання стало коротшим.

–Але…Але нащо?

–Вони ставлять під сумнів всю нашу роботу, Лів. Ми на порозі великого відкриття, але вони намагаються знищити все це. Знищити нас. Знищити тебе і мене і нашу компанію. Ми не можемо цього допустити.

–А хіба їх смерть це вихід? Хіба ми маємо право вбивати тих, хто стає незручним?

–Ну, звісно. Ті, хто стоять на заваді прогресу не мають права вирішувати майбутнє, бо занадто сильно тримаються за минуле, розумієш?

Лів просто дивилась на неї, відчуваючи як ноги стають ватяними.

–І якщо ти справді хочеш обійняти посаду головного редактора, моєї правої руки, ти маєш зробити це.– вона повернула голову Лів до зв’язаних батьків.– Просто вбий їх і ти вже головний редактор. І з надбавкою, і з новим кабінетом, асистентом і новими цікавими завданнями.

–Вони вже мертві…–пригадала Лів.

У пам’яті сплили крики, скрежет металу, пекучий біль і пухнасті сніжинки, що стають брунатними від крові, яка поступово розтікалась по розтрісканому асфальту.

–Тоді чому ти вагаєшся?– не розуміла Амелія.

Директорка повільно нахилилася ближче. Її шкіра здавалася… фальшивою. Наче пластик.

–І ви теж це робили?

–О, безліч разів. Журналісти-викривачі, колишні працівники, навіть службовий персонал. Ти здивуєшся, скільки довкола зрадників. Це зростання на яке ти заслуговуєш, Лів. Я теж це проходила, те саме вагання, той самий страх. Але я поборола його. І подивись де я зараз?

 Лів поглянула на батьків. Мама зробила рух. Тато хитав головою. Лів відступила.

–Ні.

Директорка видихнула, забравши в неї пістолет. Вона відвела руку, не відриваючи погляду від Лів і натисла спусковий гачок. Постріл. Мама впала, немов манекен. Тато зник у брижі збоїв. І лише знайома форма калюжі крові, що розтікалась ідеально білою, натертою до блиску підлогою виказувала, що тут хтось загинув. Амелія Стамп когось вбила. Директорка розвернула на неї пістолет. Лів прожогом вискочила з кабінета і рвонула коридором. Світло згасло. Тіні стали рухливими. Підлога змінювалася – то тверда, то м’яка, це було як бігти по воді. Вона спіткнулась і впала. Підвівши голову, Лів заклякла. Перед нею стояли дві пари взуття. Дуже знайомі армійські чоботи і черевички з бантом. Лів підвелась, зустрівшись лицем в лице з батьками. Кров текла з їх ран на голові, грудях, животі.

–Лів…– шепотіли вони.

Вона крикнула, відкинувшись назад, але замість падіння на підлогу, опинилась у кріслі. У своєму робочому кріслі у кабінеті, перед комп’ютером.

–Згідно __ у симуляції__ обирає доля ­­__ буде вирішена__порядковий номер.

Читала в голос вона.

–Доля буде вирішена у симуляції, порядковий номер__ ­­__ __.

Лів відкинулась на спинку крісла. Про що це взагалі? Вона зробила скріншот ділянки з незрозумілим для себе текстом і відправила його боту, який видавав їй це завдання.

Речення позбавлене конструктивності. Поясни.

Конструктивність наведеного речення наявна. Перевірка.

Пальці Лів застигли над клавіатурою. Це вже було. Вона все це вже проходила. В грудях похололо, голвний біль тільки ширився її черепом, змушуючи зуби скреготати. Вона потягнулась до верхньої шухляди столу, в пошуках пігулки знеболювального.

Її рука торкнулась чогось холодного, вона  заклякла, згадавши яким на дотик відчувався пістолет. Затамувала подих. Відсунула шухлядку далі, щоб роздивитись предмет, що лежав у її столі. Зітхнула. Придивилась ближче. Це був якийсь інструмент схожий на гайковий ключ з монітором. Лів покрутила його в руках. Раз, потім ще раз. Уривки спливали в її пам’яті, але надто швидко, щоб вона могла їх запам’ятати. Хлопець з курчавим волоссям, лише злегка розкосими очима, дуже розумний і приємний. Багатенький красень з неймовірною посмішкою, з яким вона б хотіла мати стосунки, не тому, що він подобався як людина, а тому, що вони б склали гарну пару. Цинічний виродок, якого вона вважає суперником і зневажає. І до чорта розумна дівчина з пірсингом, яка викликала у Лів заздрість. Лів кліпнула раз, потім інший. Вона щойно увійшла до симуляції з чотирма своїми колегами, але де їх тепер шукати? Двері її кабінету раптом відчинились, Лів напружено стисла мультиінструмент і поривчасто зітхнула.