Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Під ногами ковзав пісок, і скоро вони поринули в нього по щиколотку. Піску ставало все більше, він закручувався навколо них вирами, але не перешкоджав їм йти, навпаки, наче сам ніс їх уперед, прямуючи назовні нестримними потоками.

– Сипучі піски! – крикнула Айна.

– Але зараз вони нам у підмогу! Тримайся міцніше за мою руку!

Хвилі піску, кружляючи шаленими вихорами, винесли їх на поверхню.

Вони побачили ліс на стрімчастому березі, почули спів птахів. Яскраві полуденні промені обрушилися на них з блакитного неба, яким бігли легкі невагомі хмарки.

Відчувши на своєму обличчі сонячне тепло, Айна слабо скрикнула і знепритомніла. 

Теумар підхопив її на руки і   по сипучому піску, що осідав вглиб Сухого русла, погано розуміючи, що сталося, злетів нагору, туди, де виднівся в золотисто-зеленому полуденному мареві будинок Укки.

–  Клади її на галявину тут, під сосною! – як ні в чому не бувало промовила Укка, зустрічаючи їх на порозі.

– Що з нею? –  Теумар гладив бліду Айну по обличчю, по плечах.

– Нічого. Вона швидко прийде до тями. Незабаром по нею приїдуть, щоб забрати до Етеляни. А ти негайно вирушай у Лянсіду.

– Я не кину її… – глухо відповів Теумар.

– Їй зараз потрібна не твоя турбота, а материнська! – усміхнулася Укка і простягла руку, –  давай мох! Я зварю зілля і привезу його до Лянсіди. Таке зілля можна зварити лише тут. А ще мені знадобиться твоя кров…

– Навіщо? – Теумар, відстебнув сумку, не відриваючи очей від Айни. 

– Дізнаєшся після… За будинком прив'язаний кінь! Іди!

Теумару нічого не залишалося, як підкориться наказу чаклунки. Він квапливо пішов стежкою нагору, але не витримав і озирнувся, щоб подивитися на Айну, що лежила під сосною. Серце його стискалося так, ніби він втрачав її назавжди.