Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Салем мовчки дивився на все це, а потім підійшов ближче до Райнара, що лежав непритомний. Він опустився навколішки біля свого друга, а потім перевів погляд на Аліну, яка також лежала нерухомо, з обличчям, спокійним, мов у сні.

— Ти... ти просто знищив їх усіх... — нарешті вимовив він, подив у його голосі змішувався з полегшенням.

Елрік, тримаючись трохи далі, лише кивнув, але його очі були наповнені страхом і повагою до сили Еріона.

Еріон повернувся до чоловіка з Братства Тіней, який тремтів під вагою темряви, і сказав холодним голосом:

— У мене до тебе буде кілька запитань.

Еріон нахилився ближче до чоловіка з Братства Тіней, його очі випромінювали холодну рішучість. Тінеріз, перетворений у кинжал, легенько торкнувся горла полоненого.

— Що ви робили з ними? — запитав Еріон, його голос звучав спокійно, але кожне слово було наче лезо.

Чоловік мовчав, лише зухвало дивився на Еріона, ніби бажаючи зберегти таємницю навіть ціною свого життя. Еріон не терпів відмовок. Він різким рухом увігнав Тінеріз у ногу чоловіка. Крик болю прорізав тишу кімнати, але відповіді не послідувало.

— Як їх привести до тями? — запитав Еріон ще раз, сильніше натискаючи кинжал у рану.

Чоловік лише стогнав, вигинаючись від болю, але не сказав нічого. Його губи були стиснуті, а очі випромінювали зневагу. Еріон, не витрачаючи часу, відступив від полоненого і повернувся до Елріка.

— Ти щось розумієш у тому, що з ними відбувається? Як їх врятувати? — запитав він, жестом вказуючи на Райнара та Аліну.

Елрік наблизився до столів, уважно оглядаючи трубки та інструменти. Його погляд затримався на рідинах, які повільно капали на Райнара.

— Не зовсім упевнений, — відповів він обережно. — Але якщо ці трубки подають щось у його тіло, можливо, вони його підтримують. Виглядає так, ніби Райнар на межі життя і смерті. Якщо ми зупинимо це занадто різко... — Елрік не закінчив, але його слова не залишали сумнівів.

Еріон стиснув губи, знову кинувши погляд на полоненого, який, здавалося, вже не міг навіть рухатися через біль. Його рішення було швидким і безжальним. Він різким рухом увігнав Тінеріз у серце чоловіка, припинивши його муки.

— Нікчема, — прошепотів Еріон і підвівся, витираючи клинок.

Раптом за дверима почувся звук кроків і знайомий голос, що пролунав ззовні.

— Як завжди, ти любиш робити все по-своєму, Еріоне, — глузливо промовив король Греор. Його голос був сповнений упевненості та зловтіхи. — Ти вбив усіх моїх людей, але в цій грі я ще не програв.

В кімнату увійшов король у супроводі кількох лицарів, магів і єретиків. Він стояв попереду, сповнений величі, а його погляд був спрямований прямо на Еріона. Маги почали шепотіти заклинання, а лицарі тримали зброю наготові.

Салем зробив крок уперед, встаючи поруч з Еріоном, а Елрік відступив ближче до столів, ніби намагаючись захистити Райнара та Аліну.

— І що тепер? — холодно запитав Еріон, обводячи поглядом присутніх. Його рука вже тримала Тінеріз, а темрява навколо нього почала густішати.

Еріон швидко обернувся до Елріка, його очі палахкотіли темрявою.

— Звільни Аліну, але Райнара поки не чіпай, — наказав він. — Ми з Салемом розберемося з цим театром, — додав, жестом вказуючи на короля і його свиту.

Елрік, не гаючи часу, кинувся до столу з Аліною. Його руки працювали швидко, розрізаючи ремені, що тримали її нерухомо. Тим часом Еріон повернувся до короля, його погляд був повний холодної рішучості.

— На цей раз тобі не втекти, Греоре, — промовив він, повільно йдучи вперед. — Ти станеш моїм десертом.

Король зберігав зовнішній спокій, але його обличчя видало напругу. Він жестом наказав своїм людям атакувати, але Еріон вже був на крок попереду. Змахнувши Тінерізом, він увірвався у ряди лицарів, його рухи були швидкими, наче тіні. Один за одним вони падали, їхні удари відбивались темною аурою, що оповивала Еріона.

Салем також кинувся в бій, його меч блищав, відбиваючи світло магічних бар'єрів. Він рухався з дивовижною точністю, прикриваючи Еріона з флангів. Маги почали шепотіти заклинання, але не встигли завершити — Еріон одним рухом розпоров їхній захисний бар'єр, а потім вбив двох магів одним ударом.

У цей час Елрік звільнив останній ремінь, що тримав Аліну. Вона повільно піднялась, її рухи були невпевненими. Вона сіла на стіл, а її очі здавались порожніми, дивлячись кудись крізь Елріка.

— Аліно? — прошепотів він, нахиляючись ближче. — Це я, Елрік. Ти в безпеці.

Вона подивилась на нього, але її погляд був відсутній, наче вона бачила щось, що знаходилось далеко поза межами цієї кімнати. Її обличчя було блідим, але дихання рівним. Елрік спробував торкнутися її руки, але вона не відреагувала.

— Що з тобою сталося? — пробурмотів він, озираючись на битву, що тривала поруч.

Еріон тим часом завершував свій кривавий танець серед охоронців. Тінеріз блищав у його руках, немов полум'я, яке пожирало все на своєму шляху. Останній лицар впав, а король залишився наодинці, його обличчя було блідим від жаху.