Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

СУТІК З СВІТОМ

 

Наступного ранку, коли сонце тільки почало пробиватися крізь верхівки дерев, п'ятеро юнаків стояли в довгому коридорі маєтку. Їхні обличчя висловлювали суміш цікавості і розгубленості — вони опинилися перед об'єктом, який вибивався з гармонійної обстановки стародавнього будинку. Це був блискучий металевий автомат, по центру якого виділялися написи дивною мовою і зображення чашки з напоєм, що димився. "Кавовий автомат".

Масамуне стояв трохи попереду, його брови були трохи зведені, а погляд зосереджений — він уважно вивчав цей загадковий предмет, ніби це був древній артефакт, який треба було розгадати.

— Що це може бути? — тихо спитав він, обережно торкаючись металевої поверхні, яка здалася йому холодною і гладкою. — Воно схоже на щось, що потребує особливого ритуалу.

Мурасаме схрестив руки на грудях і хмикнув, його обличчя було сповнене скептицизму.

— Ну, якщо це артефакт, він виглядає якось… шкода. Де свічки, де символи сили? — промовив він, оглядаючи автомат з явною часткою зневаги. — Я гадаю, він просто прикраса.

Дзуйхо, на відміну від інших, підійшов ближче і почав уважно розглядати кнопки з іконками чашок та крапель. Його очі засвітилися цікавістю.

— Тут є дивні знаки… та зображення чашок. Можливо, цей пристрій пов'язаний із чимось… смачним? — припустив він, обережно торкнувшись кнопки з написом Капучино.

У цей момент автомат загудів, з нього почулися звуки, наче зсередини почали працювати механізми. Мурасаме підскочив назад, ніби готуючись до атаки, його рука машинально потяглася до уявної катани.

- Воно живе! — видихнув він, очі його розширилися, а брови піднялися від подиву.

Інугами Куроші тихо спостерігав за подіями, не рухаючись з місця. Він залишався спокійним, але його погляд був сповнений скептицизму. Куроші здавалося, що цей пристрій щось приховує, і він, як ніхто інший, був готовий розкрити його секрети.

— Можливо, воно справді живе, — тихо промовив він, трохи примруживши очі. — Ми не можемо знати, які технології існують у цьому світі.

Фудзісане ступив уперед і, схрестивши руки на грудях, спостерігав за іншими з легкою усмішкою.

— Це просто металева скринька, — спокійно сказав він. — Може, це щось на зразок магічної судини? Бачите, воно видає звук, наче виконує заклинання.

В цей момент автомат перестав гудіти, і через кілька секунд з маленького отвору в нижній частині автомата почав виливатися струмінь темного ароматного напою. П'ятеро юнаків спостерігали за цим із непідробним інтересом, адже для них це була справжня магія. Запах кави заповнив повітря, і це привабило їх ще більше.

Дзуйхо підніс руку до чашки, яка поступово наповнювалася темною рідиною, і обережно понюхав її. Аромат здався йому дивним, але водночас привабливим.

— Запах… Він збуджує почуття, — сказав він із задумом, намагаючись зрозуміти, чому цей аромат викликає в нього такі незвичайні відчуття.

Масамуне кивнув, прислухаючись до своїх власних відчуттів.

— Можливо, це напій, який дарує ясність розуму, — припустив він, роблячи крок уперед. — Як ви вважаєте, це безпечно?

Мурасаме закотив очі, але в той же час простяг руку і взяв чашку.

— Якщо ми здатні знищити супротивника, витримати битву і перенести будь-які страждання, то ми точно зможемо вижити після чашки цього дивного зілля, — з викликом сказав він і підніс чашку до губ, зробивши сміливий ковток.

Як тільки кава торкнулася його губ, Мурасаме скривився, але не зупинився. Ковтнувши напою, він відсунув чашку від обличчя і глибоко зітхнув, відчуваючи гіркоту, але також якусь силу, що бадьорить.

— Це… не те щоб… смачно, — зізнався він, кривлячи обличчя, але очі його заблищали. — Але ця штука пробуджує. Майже як дух бою.

Інші юнаки переглянулися, відчуваючи, що цей напій має якусь незрозумілу, але магічну силу, і по черзі зробили обережні ковтки. Їхні обличчя відобразили суміш подиву та цікавості.

Інугами Куроші підніс чашку до губ і зробив маленький ковток. Напій здався йому гірким, але відчув, як хвиля бадьорості розливається по тілу.

— Можливо, це свого роду зілля для підтримки енергії, — сказав він задумливо, намагаючись зрозуміти, якою є мета цього дивного напою.

Фудзісане, зробивши ковток, кивнув на знак згоди.

— Я думаю, що це щось подібне до військового ритуалу. Можливо, люди цього часу підтримують себе цією рідиною, - сказав він спокійно, його обличчя залишалося непохитно серйозним, але в очах світилося розуміння.

Масамуне поставив чашку назад в автомат, трохи посміхнувшись.

— Схоже, у цьому світі люди мають свої дивні способи набувати сили, — сказав він, і в його голосі звучала тепла іронія. — Нам доведеться дізнатися багато про те, як живуть люди тут.

Юнаки переглянулися, і легка усмішка з'явилася на обличчях кожного. Вони зрозуміли, що, як би не були сильні їхні мечі та вміння, їм належить адаптуватися до світу, який був сповнений загадок, що здавалися і комічними, і дивними одночасно.

З цим новим досвідом вони вирушили далі, залишивши позаду кавовий автомат, але вже почуваючись трохи ближче до сучасного світу.

Пройшовши коридором далі, юнаки почали обговорювати свої враження від дивного кавового автомата, почуваючи себе трохи впевненіше у новому світі. Але раптом їхня розмова перервала незвичайний звук: тихий, але монотонний гул, що долинав з-за рогу. Звук був м'яким, але чарівним, і його ритм нагадував щось невловиме, що не має відношення ні до природи, ні до магії.

Масамуне підняв руку, закликаючи інших до тиші, і, примруживши очі, повільно підійшов до краю коридору. Інші юнаки пішли за ним, затамувавши подих, їхні очі були спрямовані на джерело звуку.

Коли вони зазирнули за ріг, перед ними з'явилося щось зовсім незвичайне: невеликий чорний круглий об'єкт, що рухався по підлозі і лунав дивним шумом. Він котився повільно, повертаючи в різні боки, і залишав за собою чисту смугу, наче "втягуючи" в себе пилюку і дрібні крихти. Цей об'єкт рухався сам собою, без видимого господаря чи керівника, ніби був… живим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍