Читати книгу - "Тінь у його домі, Ірина Айві"

У кабінеті нас уже чекав лікар. Це був чоловік середнього віку, з коротким сивим волоссям і доброзичливим виразом обличчя. Він підвівся з-за столу, коли ми зайшли, і простягнув руку Дем’яну.

— Добрий день, пане Дем’ян, — привітався лікар. — Радий вас бачити.

— Добрий день, Веніамін Вольфович, — відповів Дем’ян, потиснувши руку, а потім жестом вказав на мене. — Це Ліда. Вона буде сурогатною матір’ю мого сина.

Слова Дем’яна прозвучали впевнено, але в мені вони викликали якусь дивну хвилю — чи то сорому, чи то розгубленості. Лікар перевів погляд на мене, тепло посміхнувся і кивнув.

— Дуже приємно, Лідо. Сподіваюся, вам буде комфортно співпрацювати з нашою клінікою.

Я кивнула, намагаючись виглядати впевнено, хоча всередині мене все ще панувала буря.

Дем’ян тим часом перейшов до суті.

— Мені потрібен хлопчик, — сказав він, не вагаючись. Його тон був категоричним, як і завжди. — Я хочу, щоб усе було зроблено так, як треба. Жодних помилок.

Лікар спокійно слухав, лише зрідка киваючи.

— Ми зробимо все можливе, щоб задовольнити ваші побажання, — відповів він професійно. — Але варто пам’ятати, що природа іноді диктує свої правила.

Дем’ян не здавався.

— Для цього я й звернувся до вас. Мені потрібна впевненість у результаті.

Я мовчала, стоячи осторонь, ніби мене це зовсім не стосується. Але всередині мене знову піднялася хвиля тривоги. "Хлопчик, впевненість у результаті…" — ці слова звучали холодно й механічно, як замовлення товару, а не життя.

Лікар поправив окуляри на носі й спокійно почав пояснювати:

— Для початку нам потрібно провести ряд обов’язкових процедур і аналізів. Це стандартний протокол, який гарантує безпеку та успішність процесу.

Він звернувся до мене, посміхаючись тепло:

— Лідо, вам необхідно буде здати кілька аналізів. По-перше, це загальний аналіз крові, біохімія та аналізи на гормони. Ми повинні переконатися, що ваш організм готовий до вагітності. Також знадобиться ультразвукове дослідження для оцінки стану матки та яєчників.

Я кивнула, намагаючись не показувати своєї нервозності.

Лікар перевів погляд на Дем’яна:

— Щодо вас, пане Дем’ян, ми також потребуватимемо вашого біологічного матеріалу. Це необхідно для створення ембріона методом екстракорпорального запліднення. Крім того, вам слід здати аналізи на генетичну сумісність, щоб виключити ризик передачі будь-яких спадкових захворювань.

Дем’ян кивнув, не виявляючи жодних емоцій, наче все це було для нього звичайною справою.

— І як швидко можна розпочати? — запитав він.

— Після отримання всіх результатів аналізів, — відповів лікар. — Зазвичай це займає від одного до двох тижнів. Якщо все буде в порядку, ми розпочнемо підготовку Ліди до перенесення ембріона.

— Що це за підготовка? — поцікавилася я, хоча всередині вже почала відчувати певний дискомфорт.

Лікар спокійно пояснив:

— Вам доведеться приймати гормональні препарати, щоб підготувати ендометрій матки до імплантації ембріона. Це стандартна процедура, але може викликати деякі побічні ефекти: набряклість, емоційні коливання, іноді легкий дискомфорт.

Я вдихнула глибше, намагаючись впоратися з напливом інформації.

— А які шанси на успіх? — запитав Дем’ян, перериваючи мої думки.

— У нашій клініці показник успішності перевищує 70%, — впевнено відповів лікар. — Але все залежить від багатьох факторів: здоров’я сурогатної матері, якості ембріонів і дотримання рекомендацій.

Дем’ян лише кивнув, немов приймаючи цю інформацію як факт, і повернувся до мене:

— Готова?

Я подивилася на нього й видихнула:

— Так, готова.

Але всередині мене все ще залишалося відчуття, що цей шлях буде складнішим, ніж здається на перший погляд.

Коли лікар завершив пояснювати, я відчула, як моє серце стискається від хвилювання. Мене гнітили всі ці розмови про процедури, гормони й аналізи, але ще більше турбувала одна важлива деталь, про яку я досі мовчала. Поглянувши на Дем’яна, я вирішила, що настав час поговорити.