Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 5.1

Дні без Мирослава повільно перетворювались на тягар. Оксана відчувала себе порожньою і заблуканою, як ніколи раніше. Вона не могла зрозуміти, чому він так різко зник із її життя, чому не зв'язався з нею, навіть коли її думки були повністю зайняті ним. Кожен день здавався безсенсним, поки вона не могла знайти відповіді на це питання.

Часом вона навіть думала, що це могло бути її власною провиною, але її серце переконувало її в іншому. Мирослав був серйозною людиною, і вона знала, що він міг би пояснити свою відсутність. Але зараз вона не могла зрозуміти, що насправді сталося.

Інна, тим часом, продовжувала свою гру, намагаючись викликати роздратування в Оксані. Вона то заважала в роботі, то ставила питання, які зовсім не стосувались їхніх обов'язків. Проте Оксана, хоча й була втомлена від таких вчинків, намагалася не реагувати на це. Вона була занадто захоплена думками про Мирослава і те, чому він так раптово зник.

Одного ранку, коли Оксана перебувала в магазині, переживаючи чергову тишу без повідомлень від Мирослава, до дверей зайшов чоловік. Він виглядав серйозно і спокійно, але щось у його поставі здавалося загадковим. Оксана, навіть не задумуючись, підійшла до нього.

Інна, як завжди, була готова поспішити, щоб продати товар першою. Вона поспішила наблизитись до чоловіка, намагаючись запропонувати йому книги. Але чоловік уважно подивився на Оксану і прямо звернувся до неї:

— Мені цікава ваша думка, — сказав він спокійно. — Я шукаю щось особливе.

Інна залишилася без слова, а Оксана, трохи здивована, але не втрачаючи своєї ввічливості, усміхнулася і почала розповідати про книги, які могли б зацікавити чоловіка. Вона помітила, як його погляд був уважним, немов він намагався запам'ятати кожен її рух, кожен вираз обличчя.

Чоловік був спокійний і холодний, але водночас дуже уважний до деталей. Всі його рухи були обдуманими, а голос — м'яким, але з певною владою, що не можна було не помітити. Він слухав її, не відводячи погляду, і час від часу кидав невеликі запитання про книги.

Інна стояла осторонь, її обличчя було згорнуте в дрібну, непомітну злість. Їй зовсім не сподобалося, що цей чоловік вибрав Оксану, хоча вона намагалася бути першою, хто звернеться до нього. Оксана помітила її злість, але вирішила не звертати на це увагу. Вона просто виконувала свою роботу.

Чоловік, після того як вибрав книжку, заплатив за неї і подякував Оксані за допомогу, усміхнувшись. Його усмішка була стриманою, але в ній було щось загадкове, ніби він залишав після себе якесь послання, якесь невидиме питання, на яке Оксана не могла відповісти.

— Дякую за допомогу. Сподіваюся, книга буде цікавою, — сказав він, повертаючись до дверей.

Оксана дивилася йому в спину і відчувала, як всередині її підвищується хвиля тривоги. Цей чоловік, незважаючи на свою стриманість і мовчазність, мав якусь незрозумілу для неї силу. Вона не могла пояснити чому, але її серце, здавалось, передчувало щось важливе.

Інна, яка стояла поруч, не витримала і звернулась до Оксани:

— Хто це був? — запитала вона з недовірливим поглядом.

Оксана повернулася до неї, не знаючи, що відповісти.

— Я не знаю, — відповіла вона. — Він просто шукав книгу. Але він справді дуже уважний до деталей.

Інна лише знизала плечима і мовчки пішла в інший кут магазину. Оксана знову відчула дивне напруження, що залишалося після зустрічі з цим чоловіком. Що він хотів від неї? І чому його погляд так турбував її?

Хоча Оксана не могла зрозуміти цього загадкового відвідувача, вона все ж відчула, що все це якось пов'язано з Мирославом. Чи пов'язана ця зустріч з його зникненням? Що стоїть за всім цим?

Оксана намагалась приховати хвилювання, коли йшла до квартири Насті. Вона не могла викинути з голови зникнення Мирослава, його раптову відсутність. Здавалось, що навіть повітря навколо стало важким, і кожен день без нього був нудним і порожнім. Вона не знала, чому він так сильно зник, але її серце не переставало тягнутися до нього. Поки вона не могла з’ясувати, що сталося, всі її думки були про нього.

Коли вона постукала в двері, Настя швидко відкрила й зустріла її з теплою усмішкою.

— Привіт! Що сталося? Ти виглядаєш… не так, як завжди. Ти в порядку? — запитала Настя, помітивши, що Оксана виглядала не зовсім такою, якою була раніше.

Оксана тихо зітхнула і зайшла в квартиру. Вона відчула на собі турботливий погляд подруги, і зрозуміла, що їй варто поділитися з Настею усім, що її хвилює. Оксана сіла на диван і подивилася на Настю.

— Це… я не знаю, як тобі це сказати, але я дійсно переживаю через Мирослава. — Оксана взяла глибокий подих, намагаючись тримати себе в руках. — Він просто зник. Не було ні дзвінків, ні повідомлень. Я не розумію, що сталося. Він — єдиний чоловік, якого я дійсно захотіла бачити в своєму житті. А тепер… я просто не можу зрозуміти, чому він так віддалився.

Настя сідає поруч і обіймає подругу. Вона замовкає на мить, намагаючись усвідомити, що відбувається в житті Оксани. Вона бачила, що подруга справді хвилюється, і з кожним її словом усе більше ставала стурбована.

— Оксана, може, тобі не варто так переживати? Я бачу, що ти дуже сильно переживаєш через нього. Але ти ж знаєш, він чоловік дуже серйозний і завжди таємничий. Ти справді впевнена, що він не тільки збентежений або чогось боїться? А може, просто це… він такий, і йому важко бути постійним? Ти ж не хочеш, щоб знову була біль, як у минулому?

Оксана заплющила очі, її серце билося сильніше, і її губи автоматично сформували усмішку. Вона відчувала, що всі її почуття до Мирослава настільки сильні, що вона готова на все, щоб бути з ним.

— Я знаю, Настю, я знаю, що він може бути непростим і закритим, але, розумієш, коли я з ним, все здається правильним. Він не такий, як інші чоловіки, я ніколи раніше не зустрічала таких людей. Він так уважно ставиться до мене. Він тримав мене за руку, а потім ми сиділи на балконі і дивилися на нічне небо. Я відчувала себе такою спокійною, такою захищеною поруч із ним. Він дарує мені відчуття, що все буде добре, навіть коли світ здається таким складним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍