Читати книжки он-лайн » Детектив 📚🧩🕵️ » 2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta

Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

11
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 36
Перейти на сторінку:
Розділ 17: Галя стає ключем

Після того, як слідопити дізналися правду про зникнення чоловіка у млині, вони почали аналізувати всі дивні речі, що відбувалися останнім часом.

А одна з найдивніших – поведінка Галі.

Корова баби Марії була неспокійною, регулярно витріщалася на млин і мукала, ніби намагалася когось попередити.

Але тепер, коли вони уважніше за нею стежили, вони помітили ще одну важливу деталь.

— Ви бачили? — запитала Соломія, коли вони вчергове стояли біля двору баби Марії.

— Що? — запитав Іван.

— Галя завжди починає мукати після заходу сонця.

— І що?

— Саме в цей час у млині починаються дивні речі, — пояснив Максим.

Тимко замислено потер підборіддя.

— Тобто, ти хочеш сказати, що вона це відчуває?

Соломія кивнула.

— Може, вона навіть знає більше, ніж ми думаємо.

Іван закотив очі.

— Чудово. Просто чудово. Тепер ще й корова стає частиною розслідування.

— Ну, вона ж уже була частиною, коли зникла, — нагадала Соломія.

— Це щось нове — корова, яка веде нас до істини, — пробурмотів Іван.

— А якщо це не просто випадковість? — задумливо сказав Максим.

— Що ти маєш на увазі? — запитав Тимко.

— А що, якщо саме в цей час у млині щось прокидається?

Іван здригнувся.

— Ой-ой…

Максим продовжив:

— Дід Петро чув гуркіт вночі.

— Баба Варвара бачила тінь вночі.

— Ми всі почули важке дихання теж вночі, — додала Соломія.

— І що це означає? — нервово запитав Іван.

Максим перезирнувся з друзями.

— Що все починається після заходу сонця.

Настала могильна тиша.

Навіть Бублик, який зазвичай або муркотів, або ігнорував усе довкола, тепер сидів із широко відкритими очима, дивлячись на млин.

Наче він теж розумів, що ця деталь була важливою.

— Тобто, якщо ми хочемо дізнатися правду, — обережно сказав Тимко, — нам треба повернутися туди… саме в цей час?

Максим повільно кивнув.

Іван голосно зітхнув.

— Ну звісно.

Слідопити відійшли від двору баби Марії і сіли на лавці біля магазину, обговорюючи нові відкриття.

— Добре, — сказав Максим. — Давайте ще раз усе зберемо докупи.

— Галя боїться млина, — почала Соломія.

— Але починає мукати саме після заходу сонця, — додав Тимко.

— А в цей час там відбувається щось страшне, — підсумував Іван.

Максим задумався.

— Галя була там у ту ніч, коли зникла.

— Вона може пам’ятати щось важливе, — додала Соломія.

— Так, але як запитати корову, що вона бачила? — Іван знову закотив очі.

Максим посміхнувся.

— Ми не будемо її питати. Ми будемо спостерігати.

Соломія зрозуміла ідею.

— Тобто сьогодні після заходу сонця ми знову йдемо до млина?

— Саме так, — підтвердив Максим.

Іван зітхнув ще голосніше.

— І коли я нарешті перестану брати участь у цих жахах?

— Коли ми розкриємо правду, — відповіла Соломія.

— Чудово. Просто чудово.

Максим глянув на Бублика.

Кіт сидів на лавці і хитав хвостом, ніби чекав чогось.

Максим усміхнувся.

— А ти підеш із нами, правда?

Бублик повільно моргнув.

І всі знали, що це означає "так".

Коли сонце почало сідати, діти знову повернулися до двору баби Марії.

Галя стояла біля паркану.

Її очі були знову спрямовані на млин.

Вона була напружена.

Очі блищали у сутінках.

Вона не рухалася, не їла траву, не поводилася як звичайна корова.

Просто дивилася.

Наче чекала.

— Ой, мені це не подобається, — пробурмотів Іван.

— Нам усім це не подобається, — сказав Тимко.

І тут…

Галя мукнула.

Усі завмерли.

А потім вона мукнула ще раз.

І цей звук був низьким і глухим.

Наче вона відчувала щось, що ніхто з них не бачив.

Максим схопив ліхтарик.

— Все. Ми йдемо.

Іван затремтів.

— Ми точно повинні це робити?

Максим кивнув.

— Галя нам щось каже. І ми це дізнаємося.

Вітер легенько хитав траву.

Бублик тихо встав на лапи і потягнувся.

Наче він знав, що їх чекає найголовніше відкриття.

І тепер, разом із коровою, яка щось знала, та котом, який відчував більше, ніж люди, слідопити йшли назустріч невідомому.

Сонце зникло за горизонтом.

Млин чорнів на фоні темного неба.

Вони наближалися.

І цього разу їм уже не вдавалося сміятися чи жартувати.

Бо всередині вони знали:

Сьогодні вони дізнаються правду.

Але чи сподобається їм ця правда?

Цього не знав навіть Бублик.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 17 18 19 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"