Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Розділ 18: Схованка Бублика

Коли сонце вже повністю сіло за горизонт, слідопити вирішили не наближатися до млина одразу.

Вони чекали.

Чекали звуків, руху, хоч якогось знаку, що там щось є.

Але цього разу перший знак дав не млин.

Його дав Бублик.

Доки вони стояли за кущами, обговорюючи, що робити далі, кіт несподівано зник.

— Гей, а де Бублик? — запитав Тимко, коли помітив, що хвостатого друга нема поруч.

— Може, відійшов, — припустив Іван.

— Або… — Соломія запримітила ледь помітну темну фігуру, що бігла просто в бік млина.

— Ні-ні-ні, тільки не кажіть, що він пішов ТУДИ! — Іван закотив очі.

Максим встиг лише простежити, як Бублик, рухаючись низько до землі, як справжній мисливець, прослизнув у темний отвір дверей млина.

— От халепа…

— Нам доведеться йти за ним? — запитав Тимко.

— Ну, не можемо ж ми залишити його там, — відповіла Соломія.

— Можемо, — буркнув Іван.

— Не можемо, — одразу ж заперечив Максим.

Вони завмерли, прислухаючись до темряви.

І раптом…

Шурх-шурх.

Тихий звук лап по траві.

— Щось іде! — Соломія завмерла.

З темряви, не поспішаючи, повертався Бублик.

І не з порожніми лапами.

Він щось ніс у зубах.

Коли Бублик підійшов ближче, вони побачили, що він приніс якусь дрібну річ.

Кіт зупинився, відкрив пащу і поклав її перед Максимом.

Це була стара, потерта кнопка від піджака.

Гудзик.

Темний, з облупленими краями, але ще міцний.

Максим нахмурився.

— Це що, сміття?

— Думаєш, Бублик просто так приніс би її? — запитала Соломія.

Тимко нахилився і підняв знахідку.

— Вона стара… Але виглядає так, ніби її носили довго.

Іван криво всміхнувся.

— О, ну все, тепер ми вже й речові докази збираємо.

— Але це важливо, — сказав Максим.

Він подивився на Бублика.

Кіт сидів рівно, хвіст обмотав навколо лап і пильно дивився на них.

Він чогось чекав.

— Бублик хоче, щоб ми це показали комусь, — здогадалася Соломія.

— Але кому? — Тимко оглянувся.

Максим зрозумів відповідь швидко.

— Дідові Федору.

Наступного ранку слідопити прийшли до двору діда Федора.

Він сидів у кріслі, курив люльку і, як завжди, мовчки дивився вдалечінь.

Але коли вони підійшли ближче, його погляд зупинився на маленькому предметі, що світився у руці Максима.

Соломія перша порушила мовчання.

— Діду Федоре, ми знайшли це біля млина.

Він повільно зняв люльку з рота.

Його очі звузилися.

Максим простягнув кнопку вперед.

— Ви знаєте, кому вона належала?

Дід Федір мовчки дивився.

Довго.

Довше, ніж це було нормально.

А потім…

Він тяжко видихнув.

— Звідки ви її взяли?

— Бублик приніс.

Дід різко підняв голову.

— Кіт?

— Так.

Дід знову глянув на кнопку.

Тепер його руки трохи тремтіли.

— Це…

Голос у нього трохи зірвався.

— Це…

Максим відчув, як усередині все похололо.

— Чия це кнопка, діду?

Дід Федір стиснув її у долоні.

А потім прошепотів:

— Івана Ковтуна.

Настала глибока тиша.

Соломія відчула, як мурашки пробігли по спині.

Тимко важко проковтнув.

Іван замотав головою.

— Стоп. Стоп.

— Ви маєте на увазі… — Максим ледь перевів подих.

Дід Федір змусив себе подивитися на них.

Його очі були повні старого, забутого страху.

— Він зник тридцять років тому.

— Але його так і не знайшли… — тихо сказала Соломія.

Дід повільно похитав головою.

— Тепер знайшли.

Максим відчув, як його серце калатає.

Бублик тихо сидів поруч.

Його жовті очі спостерігали.

Він знав.

І, схоже, він дав їм натяк.

— Це означає… — Тимко не зміг договорити.

Дід Федір важко підняв голову.

— Він досі там.

І ці слова пролунали, як удар грому.

Слідопити повільно вийшли з двору діда Федора.

Кожен із них намагався усвідомити те, що тільки-но сталося.

— Отже, — тихо сказав Іван.

— Ми маємо підтвердження, що в млині ховається щось, що було пов’язане з Іваном Ковтуном, — додала Соломія.

— Або він сам, — прошепотів Тимко.

Максим зупинився.

— Ми маємо дізнатися правду.

Іван зітхнув.

— Ну звісно. Як же без цього.

Максим глянув на Бублика.

Кіт облизав лапу і спокійно моргнув.

Наче він дав їм ще одну підказку.

І тепер було ясно:

Наступна відповідь — у самому млині.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍