Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минуло кілька тижнів. Країна жила у новинах. Резонанс від масштабної спецоперації вийшов далеко за межі держави. Заголовки видань кричали:
«Корупційна павутина знищена: розслідування Дениса викрило верхівку»
«Новий етап боротьби з мафією в уряді»
«Герой чи приречений?»
Арешти тривали. Судові процеси були відкритими. Громадськість спостерігала за кожним кроком — це був шанс на справжнє очищення.
Савченко, врятований бізнесмен, уперше з’явився на публіці. Він тримався впевнено й неодноразово дякував Денису в ефірах. Прокуратура отримала неспростовні докази участі десятків осіб у схемах викрадень, шантажу й відмивання коштів.
Свідки, які раніше боялися говорити, нарешті почали свідчити. Частину з них помістили під державну охорону. Деякі чиновники добровільно здалися, сподіваючись на пом’якшення вироку. Інші — намагались утекти, але не змогли.
Денис уникав камер. Він повернувся до звичної роботи, хоча всі вже знали його в обличчя. Йому надсилали листи, дякували, просили допомоги. Деякі журналісти пропонували написати книгу. Один політик навіть натякав на можливу державну посаду.
Але він знав — боротьба не закінчилася.
Він стояв на даху старої будівлі в центрі міста, дивлячись униз на нічні вогні. Поруч тихо підійшла Ліна — колега, яка завжди була поруч.
— Денисе, ти розумієш, що це ще не все? — спитала.
— Я знаю. Просто сьогодні… ми виграли. Але завтра — знову новий день.
Бо правда — жива. А добро потребує щоденної боротьби.
Епілог: Тиша перед бурею
Кабінет був тихим. На столі Дениса — лише звіт про завершення справи Павла. Підписи, печатки, рекомендації. Здавалося, все поставлено на місця. Але всередині — неспокій.
Він переглянув останні папки, клацнув пальцями по столу і вже хотів вимкнути комп’ютер, як на екрані з’явилося нове повідомлення. Без теми. Без підпису. Лише короткий текст:
> "Це була лише верхівка. Ти готовий спуститися глибше?"
До листа був прикріплений зашифрований файл. Денис втупився в екран. Це був не просто спам — його особистий шифр, який колись використовувався в одній старій справі. Тій, яку так і не вдалося розплутати. Тоді сліди вели до міжнародного рівня, але раптом усе затихло.
Він підвівся, узяв куртку, натиснув «зберегти» і захлопнув ноутбук. На вулиці згущалася ніч. Хтось би сказав, що це час для спокою. Але не для нього.
Справжня павутина ще попереду.
І Денис був готовий.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
