Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Жартівник. До речі сьогодні має прилетіти твоя кохана.- кажу я з нотками ревнощів.
-Ревнуєш?- питає.
-Чого б це? Наше минуле залишилось в минулому. Я живу далі.- кажу я задерши голову.
-Добре, добре. Що з ногою? Вона дико болить?- питає намагаючись підняти ногу.
- Зараз тобі вколють ліки. Ще болітиме деякий час.- кажу я.
-Добре, моя лікарко. Сподіваюсь на твої старання.- і підморгує мені.
В цей час до палати заходить Валентина.
-Синку, ти як?- питає мама, кидаючись до ліжка.
-Мамо, вже все добре. Не переймайся.- каже Андрій.
Залишаю матір і сина вдвох, а сама виходжу. Так минає день. Увечері ж до мого пацієнта приходить відвідувачка. Я вже збираюсь додому. Ревнощі колять серце, тому йду на вихід, щоб не бачити закоханих. На вулиці зустрічаю Жанну.
-Привіт. Ти як?- питає подруга.
-Нормально. Тримаюсь. Щойно приїхала дівчина Андрія, чи то наречена. – кажу розлучено.
-Ревнуєш? Значить досі кохаєш.- каже Жанна свій висновок.
-Нікого я не кохаю! Просто мені складно. Голова каже одне, а серце інше.- кажу я.
-Іди обійму.- каже Жанна та обіймає. –Кохання складна штука. Легко буває лише тому, хто нічого не відчуває.- каже подруга.
В мене сьогодні дощовий день, тож є час для творчості. Дякую, що підтримуєте зірочками.
Ваша ІРЕН ВАСТРО
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - мій спокій, Ірен Вастро», після закриття браузера.