Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"

Розділ 9

Сьогодні виписують Андрія. За весь цей час я старалася уникати його, а провідувати заходила, коли він спав. Крістіна поїхала за кордон, то ж мені теж стало трохи спокійніше. Мачуха з батьком запропонували Андрію пожити в них, доки він ще буде на лікарняному і він погодився. Підходжу до палати, де зустрічаю батька з сумкою.

-Привіт, тату.- вітаюся я таобіймаю дорогу мені людину.

-І тобі, привіт.- каже він.

-Понесу речі в машину. Валентина приготувала смакоти на цілу роту, буде відгодовувати сина.- каже він всміхаючись.

-Що, ж принаймні декілька тижнів вам не буде сумно.- кажу я.

-Добре, я пішов.- каже батько і йде на вихід.

-Доброго ранку.-вітаюся я.

-Доброго ранку.- відповідають мені Андрій з мачухою.

-Ти сьогодні випусиєшся, але дуже не геройствуй.- кажу я.

-Добре, сестричко, буду лежати і загоряти біля будинку.- каже з іронією.

-Роби, що забажаєш, але старайся менше навантажувати ногу, доки все остаточно не загоїться.- кажу я.

-Буду старатися, лікарю.- каже всміхаючись.

-Дякую тобі, Яно, залікування та догляд.- каже мачуха.

-Немає за що.- кажу я.

Андрій одягається і прямує на вихід, опираючись на палицю.

-Я зателефоную своєму знайомому реабілітологу. Він допоможе з вправами, що допоможуть швидше розробити ногу.- кажу я.

-Дякую, Яно.-каже мачуха.

Батько  з мамою допомагають сісти хворому і рушають. Мене в вікно проводжає лише погляд знайомих, і досі коханих очей.

****

-Подруго, ти знаєш, що в нас почав працювати новий лікар. Сам з Донецька, дружина загинула,  дітей немає.- каже Жанна.

-Ого, скільки інформації ти про нього вже знаєш!- кажу я, заповнюючи картки пацієнтів.

-Та це мені Дашка розказала, з відділу кадрів. А ще сказала, що він молодий, симпатичний чоловік.- каже Жанна.

-Мені цікаво,а як він тут опинився?- кажу я.

-Він парамедик. Допомагав хлопцям на фронті. Поки був там, дружину вбила ворожа міна. – каже Жанна.

-Але чому він зараз тут, а не на фронті?- питаю я.

-Кажуть, що він отримав поранення. Тож змушений був перевестися в звийчайну  лікарню.- каже колега.

-Ясно.- кажу я.

Ми йдемо на 5 хвилинку.Там вже присутні майже всі колеги. Сідаємо на стільці і чекаємо головного лікаря. Враз, до кімнати заходить Павло Дмитрович – наш головний лікар  і молодий, симпатичний чоловік трохи старше мене.

-Доброго ранку, колеги. Хочу познайомити вас з нашим новим колегою – Сергієм Андрійовичем. Це першокласний лікар хірург і травматолог.  Прошу  прийняти його в наш дружній колектив.- каже головний.

-Доброго всім ранку.- каже чоловік та обводить нас своїм поглядом.

Зустрічаюся з ним поглядом і чомусь стає трохи ніяково.

-І справді, дуже симпатичний.- каже мені пошепки подруга.

-Сподіваюся, що як фахівець він теж буде гарний.- кажу я їй на вухо.

Потім триває 5хвилинка.

 І знову минає ще один заклопотаний день. Йду до кавового апарата, де зустрічаю нового лікаря, який теж обирає каву.

-Ви теж по каву?- питає, дивлячись на мене та всміхаючись.

-Так. А ви вже обрали?- питаю натискаючи на кнопки.

-Ще ні. Порадьте, яка у вас тут гарна?- прохає він мене.

-Ось ця непогане.- вказую на панель, а ця – гидота ще та.- кажу я.

-Тоді, оберу, ту що й ви. Як вамс звати, якщо не секрет?- питає він натискаючи кнопки на панелі.

-Я Яна.- кажу я.

-Сергій.- каже він.

-Можу пригостити вас смачним круасаном, який придбав уранці.- каже подаючи мені пакет.

-Дякую, не відмовлюся.- кажу я і беру запашний круасан.

Чоловік дивиться на мене і всміхається.

-Що?- питаю здивовано.

-Ви перша, хто не сказав, що сидить на дієті.- каже він.

-Бо я на ній не сиджу. Купу енергію витрачаю на роботу, то ж маю право поласувати смакотою.- кажу я.

-Яно, можна на «ти»?- питає.

-Давай.- кажу я.

-Ти дуже цікава, а ще дуже симпатична дівчина. Мабуть твої пацієнти одужуть лише від твого погляду.- каже він мені.

-Ну, ти  вже Сергію не  перебільшуй. Щоб людина одужала треба ще й її трохи і підлатати.- кажу я, випиваючи останню каву і викидаючи стаканчик у сміття.

-Сергію Андрійовичу, там привезли дівчинку травмовану, головний сказав передати її вам.- каже медсестра Зоя.

-Добре. Біжу.- каже лікар і приємно всміхається.

-Дякую за смачні круасани.- кажу я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍