Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

Глава 17

    Люди займалися своїми справами, як раптом кораблі сильно колихнуло, дехто впав, а ті хто знайшов опору втримались на ногах. У цей час наші друзі були разом.
—І що це було? — спитав Адам і визирнув у вікно. — Море спокійне.
—Може, хтось підняв хвилю тренуючись? — сказала Ада.
—Правителю, ви маєте це побачити! —Філіп раптом з'явився у дверях.
—Побачити що? — здивовано спитав Рейтан.
—Вийдіть на палубу!
     Друзі переглянули й пішли туди і побачили, як рухнув бар'єр.
—Вона була права...— прошепотів Рональд.
—Щось тут не так... — замислившись сказала Аля.
—Ого, яка там буря.— гомоніли люди.
     Все що вони бачили — сильні пориви вітру. Поки що...
—А де Естель? — спитала Аля і озирнулася. — Її хтось бачив?
—Не хвилюйся, вона на одному із кораблів. — заспокоїв Лео.
—Надіюсь...
    Правитель невідривно дивився на берег...
    Все навкруг затряслося так, що він ледь встояв. Двері відкрилися і зайшла Естель.
—Що це? — спитав лорд Астрод.
—Печатка ламається. — пояснила дівчина.
—Він...
—Так...
     Гільдерой дивився собі під ноги.
—Дай, мені договір. — сказала Естель.
—Що? — Гільдерой здивовано подивився на неї.
—Договір, — повторила вона. — я знаю він в тебе.
—Навіщо, він тобі?
—Розірвати.
—Це не можливо!
—Можливо...
—Я не можу... — він скрушно похитав головою.
—Ти хочеш, врятувати сина? — спитала Естель.
—Дерек не приносив присягу, — сказав лорд. — йому нічого не загрожує!
—Загрожує...
—Але як? — він осів на підлогу. — Треба спочатку присягнути!
—Ось в цьому хитрість. Поки договір діє він зможе підкорити Дерека і без присяги! — сказала Естель.
—Чому про це ніхто не говорив?
—А про це ніхто не знав, він має над вами владу і матиме поки живий!
—Але все має бути інакше! По договору чоловіки приймають обов'язок по своїй волі!
—В договорі одне, а дії інші. — знизилася плечима Естель. — Даніелю, він обіцяв безсмертя і велику силу. І що? Лиш дав краплину сили, а безсмертя ні. Він завжди використовував людей, обіцяв одне робив інше, а коли користі ніякої не було, вбивав! Даніель став легкою мішеню, адже в його душі була заздрість до бесмертних. — Естель присіла і глянула йому в очі. — Дай, будь ласка договір, врятуй свого сина, час виправляти помилки!
    Гільдерой дивився на свою дочку, в лазурних очах неземне благання. Вона намагається їх врятувати. Родину, яка відштовхнула Її. Він протягнув руку, над нею почав з'являтися чорний туман, а потім з' явився договір. Естель обережно взяла його.
   Встала, відійшла на середину кімнати, обернулася до батька.
—Тобі, буде дуже боляче, пробач, але я мушу це зробити!
—Нічого, — похитав головою він. — не проси пробачення, це маю робити я. Я готовий до будь якого болю, аби скинути цей тягар і виправити те що наробив!
   Естель лагідно посміхнулася. Вона витягнула руки перед собою, на долонях договір, закрила очі. Договір спалахнув лазурним вогнем. Вогонь горів в її ногах і ширився кімнатою іі охопив Гільдероя. Він закричав від сильного болю, з грудей вирвався дикий рик. Демону це не подобалось, він противився цьому. Вогонь очищав його, очищав душу від темряви. Дуже боляче, піт котився по тілу рікою. Він подивився на свою доньку, яка стояла в центрі Лазурного Полум'я. Нерухома, очі закриті, довге волосся розвивається за спиною. І втратив свідомість.
     Естель напоїла його водою з Джерела, вкрила і лишила запалений вогонь.
     Дерек здригнулася від сильного болю, який прошив його наскрізь. Мати і сестра кинулись до нього.
—Сину...
—Брате...
    Дерек кілька разів вдихнув вдихнув, вирівнявся і подивився у їх занепокоїні обличчя.
—Не хвилюйтесь, все добре. — сказав він.
—Що це було? — спитала леді Астрод.
—Договір, його розірвано. — сказав Дерек.
—Що?.. — спитали в один голос.
—Договір більше не діє, — сказав він з широкою усмішкою. —Естель його розірвала!
—Як їй це вдалося? — спитала Віолета.
—Забула, хто Вона! — усміхнувся Дерек.
—Чому, все так вийшло? — сумно спитала Віолета. —Чому, відштовхнули Її? Ми так погано ставились до неї, а Вона рятує нас!
—Ну, не хвилюйся, — обійняла її мати. — давайте вийдемо погуляємо подихаємо свіжим повітрям.
    Вони вийшли на палубу тримаючись за руки. Віолета зачаровано дивилася на море, а потім перевела погляд на берег. Її очі злякано розширились.
—Ви, колись бачили таку бурю? —спитала вона.
—Ні... — в один голос сказали мама і брат.
—Що це значить?
—Думаю, що Демон з яким був договір ось ось з'явиться!— сказала леді Астрод.
—Треба Їй допомогти! — сказала Віолета.
—Як? — спитав Дерек. — Ми тут безсилі!
—Слухай братику, — її очі рішуче палали. — Вона могла знищити, але врятувала, помилувала батька, розірвала той клятий договір! Ми мусимо їй допомогти! Вона нам не чужа!
—Але що я можу зробити? — розгублена спитав Дерек.
—Знайти Правителя? — запитально глянула на нього. — Братику, Вона розірвала це замкнуте коло. Будь ласка! — вона благально дивилася на брата.
    Він глянув на матір, потім знову на сестру і погодився. Вони пішли до Правителя.
    Естель спокійно стояла посеред бурі і чекала, глянула на Храм, він вистоїть. А тим часом родина Астрод стояла перед Правитилем і Дерек розказав все що знає Правителю і його друзям...

 

 

     Зображення до книги можна переглянути на інстаграм сторінці sta.rflower24

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍