Читати книгу - "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"

Айзек чекав.

— Як ти мене знайшов? — зрештою запитав він з гіркотою.

— Я... Я здалеку, Ґрімнеб... ліне, — сказав Кар’учай. — Я ягдж’гур... Мисливець. Моє полювання триває вже багато днів. Тут я полюю із... золотом та паперовими грішми... За моєю здобиччю тягнуться чутки... й спогади.

«Що він має на увазі?» — подумав Айзек.

— Я з Цимека. Моє полювання триває ще з Цимека.

— Не можу повірити, що ти нас вистежив, — раптом знервовано сказав Айзек. Він говорив швидко, з ненавистю думаючи про нав’язливе відчуття, що це кінець, і водночас агресивно його ігноруючи, блокуючи саму думку. — Якщо нас вистежив ти, чортова варта точно зможе це зробити, а якщо вони зможуть... — Він швидко походжав туди-сюди, а потім став на коліна біля Лін та ніжно погладив її.

— Я тут, щоб відновити справедливість, — сказав Кар’учай.

Айзек не міг говорити. Йому раптом забракло повітря.

— Шанкель, — сказав Кар’учай. — Пісне море. Миршок.

«Я вже чув про цю подорож, — роздратовано подумав Айзек. — Не треба мені про неї розповідати».

— Я вже... тисячі миль полюю. Прагну відновити справедливість.

Айзек повільно заговорив, розлючений і засмучений водночас:

— Яґарек — мій друг, — сказав він.

Кар’учай продовжив, неначе Айзек нічого й не сказав.

— Коли ми виявили, що він зник, після... суду... мене обрали для переслідування...

— Чого ти хочеш? — запитав Айзек. — Що ти збираєшся з ним зробити? Хочеш забрати його з собою? Ви хочете... ще щось йому... відрізати?

— Я тут не через Яґарека, — мовив Кар’учай. — А через тебе.

Айзек витріщився на нього, не розуміючи вже нічого.

— Твій вибір... дозволити, щоб було відновлено справедливість...

Кар’учай був невблаганний. Айзеку нічого було сказати.

«Що він має на увазі?» — знову подумав чоловік.

— Уперше твоє ім’я сплило у Миршоку, — пояснював Кар’учай. — Воно було у списку. А тоді в цьому місті його називали знову і знову, аж поки... інші імена вже не мали значення. Мене сюди привело полювання. Ви з Яґареком... поєднані. Люди шепотілися про твоє дослідження. Про летючих монстрів і тавматургічні машини. Я знаю, що Яґарек знайшов те, чого прагнув. Те, для чого він пройшов тисячі миль. Ти б знехтував справедливістю, Ґрімнеб-ліне. Я прошу тебе... не робити цього.

Це здійснилося. Його судили й покарали. Все скінчилося. Ми не думали... ми не знали, що він може... знайти спосіб... що справедливість можна скасувати.

Я тут, щоб попросити тебе не допомагати йому злетіти.

— Яґарек — мій друг, — рівним голосом сказав Айзек. — Він прийшов до мене, щоб зробити замовлення. Він щедро заплатив. А коли... все пішло шкереберть... коли стало складно й небезпечно... він повівся хоробро й допоміг мені — нам. Він був на нашому боці, коли ми робили... щось неймовірне. І я завдячую йому життям. — Він поглянув на Лін й відвів очі. — Я перед ним у боргу... за ті всі випадки... Він був готовий піти на смерть, розумієш? Він міг померти, але залишився з нами, а без нього... не думаю, що ми впоралися б.

Айзек говорив тихо. Щиро, переконливо.

«Що він зробив?»

— Що він зробив? — спустошено запитав Айзек.

— Він винен, — тихо сказав Кар’учай, — у крадіжці вибору. Це — злочин другого рівня та ще й обтяжений особливою неповагою.

— Що це означає? — вигукнув Айзек. — Що він зробив? Що за хрінь ця крадіжка вибору? Мені це ні про що не говорить.

— Це єдиний злочин, який у нас існує, Ґрімнеб-ліне, — різким, монотонним голосом відповів Кар’учай. — Позбавити іншого вибору... забувши про конкретну реальність, абстрагуватися, забути, що ти — лише ланка в матриці, що в кожної дії є наслідки. Не можна забирати вибір в іншої істоти. Спільнота — це ж лише засіб... щоб в кожного був вибір.

Кар’учай знизав плечима і вказав рукою на навколишній простір.

— Ваші міські установи... тільки й говорять про індивідів... але душать їх нашаруванням ієрархій... аж поки в них залишається вибір хіба між трьома варіантами бідності.

У нас в пустелі значно менше ресурсів. Іноді ми терпимо голод і спрагу. Але в нас є всі можливості обирати. Окрім тих випадків, коли хтось забуває про реальність своїх товаришів, уявляючи, ніби він — щось окреме... І крадуть їжу, відбираючи в інших вибір її з’їсти, брешуть про здобич, відбираючи в інших вибір її вполювати, або зляться й нападають, відбираючи в іншого вибір не бути пораненим чи не жити в страху.

Дитина, яка краде плащ того, кого вона любить, щоб уночі вдихати його запах... вона позбавляє його вибору носити чи не носити плащ. Однак малеча це робить з повагою, з надлишком поваги. Проте в крадіжках іншого штибу навіть немає поваги, яка б їх пом’якшувала.

Убити... не на війні й не для захисту, а... просто забрати чиєсь життя... означає таку неповагу, таку цілковиту зневагу, що ти забираєш не лише вибір жити чи померти у той момент... а будь-який інший вибір, який міг би бути зроблений. Вибір породжує вибір... якби жертві дали можливість обрати життя, вона могла б вирішити полювати на рибу в солончаку, чи грати в кості, чи спустити з когось шкуру, чи писати вірші, чи готувати рагу... а так цією однією крадіжкою жертву було позбавлено всіх цих можливостей обирати.

Це крадіжка вибору найвищого рівня. Але будь-які крадіжки вибору впливають на майбутнє, як і на теперішнє.

Провина Яґарека... жахлива. Крадіжка другого рівня.

— Що він зробив? — вигукнув Айзек, аж Лін прокинулась, розмахуючи руками й нервово посіпуючись.

Кар’учай говорив спокійно:

— Ти б назвав це зґвалтуванням.

«О, то я б назвав це зґвалтуванням, так?» — подумав Айзек з лютою насмішкою, але його гнівного презирства було замало, щоб перекрити жах від почутого.

«Я б назвав це зґвалтуванням».

Айзек нічого не міг із собою зробити. Він уявляв, як це сталося.

Звичайно, картинка того, що саме відбулося, виникла досить туманна («Він побив її? Притискав до підлоги? Де вона була? Вона лаялась, відбивалась?»). Проте Айзек відразу ж чітко уявив собі всі варіанти вибору, всі можливості, які вкрав Яґарек.

Можливість не займатися сексом, не зазнавати болю. Можливість не ризикувати вагітністю. А якщо... якщо вона завагітніла? Можливість не переривати вагітність. Можливість не мати дитини.

Чи можна тепер дивитися на Яґарека з повагою?