Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Зачекай! 

-Ти не хочеш? 

-Алло, закрий очі й не відкривай їх, допоки я не скажу. 

-Що ти замислив? 

-Побачиш! 

Він підбіг до шухляди й взяв з відтіль тонку вервечку. Артем почав зав’язувати її руки. Вона не говорила нічого. На перший погляд, здавалося, що Аллі  це подобається. Але в душі жінка відчувала тривогу, а від болю туго зав’язаного прута, вона еротично кричала. 

-Я можу відкрити очі? 

-Звісно! 

Алла побачила оголеного Артема. Він стояв прямо над її зв’язаним тілом. 

-Розпочнімо! - чоловік ляпасами почав бити її  обличчя. Алла не могла зрозуміти, що коїться в цей момент. Вона почала кричати, але ніхто і не почув би її звуків. 

-Що ти робиш? 

-Хочеш бути моєю? Хочеш отримати гроші? Тоді терпи,- він знову дав її сильного ляпаса. 

Вона стогнала від болю. Трахаючи її, Артем бив  тендітне тіло жінки. 

-Кричи, кричи!- говорив він Аллі, коли  ще жорсткіше почав її ґвалтувати. Та еротичний стон був замінений на істеричний крик, який чоловік заткнув своїм членом. 

-Стогни, лярво, стогни!- волав він на все горло. 

На її очах, від болю почали литися сльози. Артем побачив це, і з великою силою ще раз вдарив жінку по обличчю. 

-Ти чого плачеш? - спокійно мовив він Аллі, коли та лежала на підлозі прямо під диваном. - Я ще не закінчив. - Артем пішов й в кухоль  набрав холодної води, який згодом повільно виливав на її  голову. 

-Холодно, - через сльози говорила вона чоловіку. 

-Це добре! 

-Чому ти так робиш? 

-Бо ти зробила мені боляче майже тридцять років тому! 

-Я тебе роздягла і… 

-І пішла, взявши мої речі, і повісила на балкон під дощ! Досить балачок, продовжимо! 

Він взяв її за волосся, тягнучи Аллу на диван. Ще десять хвилин Артем трахав жінку, періодично,  б’ючи її по різних частинах тіла. Він жорстко хапав її за груди, стискаючи у своїх долонях. Вона кричала й стогнала, і це настільки подобалося йому, що Артема стимулювало ще більше й більше завдати  жінці болю. Він кінчив прямісінько їй на лице. Артем споглядав пару хвилин на перелякане обличчя Алли, яка всюди мала синці. 

-Вставай,- промови свої грубим голосом Артем, одягаючись. 

Алла була геть оголеною. З зав’язаними руками, вона стояла, боялася навіть поворухнутися. Чоловік потягнув її в душ. Він увімкнув спочатку гарячу, а потім холодну воду. Безсила вона стояла дві хвилини під холодним потоком: 

-Хмм! Ідеально! - з насмішкою промовив він, підбираючи речі Алли. - Я думаю, ти знаєш, що буде далі,- відкриваючи вікно, продовжував Артем, викидаючи на двір її одяг.- А тепер, можеш іти на двір і забрати своє балахоння. 

Алла тієї ж митті побігла до дверей, які вели на двір. Оголеною, вона вибігла під сильний ливень, і у повній  темноті та намагалася знайти свої речі. Зрештою, жінка  побачила одяг, але взяти вона не могла, бо її руки були зв’язані. 

-Тобі допомогти? - стоячи  в домі біля вікна запитав Артем. 

Вона ні чого не відповіла. Алла намагалася самотужки розв’язати прут, але старання були марними. Позаду вона відчула кроки Артема. Та жінка не встигла повернути голову, як відчула сильний удар по голові. Вона, знепритомнівши, впала на мокру землю. Артем розв’язав її руки, і самотужки, в рукавицях, одягав Аллу. Закінчивши, він  відніс її на руках до себе в машину, і посадив на переднє сидіння. Автомобіль рушив на інший кінець міста, де, зазвичай, стояли повії. Артем витяг жінку, і поклав обабіч дороги. Йшов дощ. Артем рушив далі, а жінка так і залишилася лежати під ливнем аж до наступного ранку, де її непритомною помітив водій, що зупинився обабіч дороги, аби справити свої природні потреби.