Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–Не ходи сьогодні, – попросила Ельга. Коли вона зводила брови, виглядала наймилішою істотою в цілому світі.
Пітер узяв сестру за плече.
–Знаю, люба, ти не схвалюєш моїх тренувань, але дар дано, щоб його розвивали.
–Але ти ж станеш таким гарячим, що я не зможу тебе обійняти.
–Зате тобі буде зі мною тепліше, за будь–який плед.
–Мені завжди з тобою тепло.
Вони обійнялися.
–Ти набагато тепліший.– із сумом сказала Ельга.
–Це ти якась підозріло холодна. – насупився він, погладивши її плечі.–Тобі не зле? Може захворіла?
–Ні.– похитала головою вона і глянула на брата.
–Залишся сьогодні.– просила вона.–Прошу.
Він зітхнув.
–Гаразд.
–Ей, ви чого не спите? – запитав Ельгорт, спускаючись. Він позіхнув, потираючи очі.
–О, ще один.– реготнув Пітер, зустрівши молодшого брата.
–Ви чого всі не у ліжках? – роздратовано запитала Калерія, виходячи з іншого кута коридору.
Вона була міцною шатенкою, із зелено–карими очима, темно–каштанове волосся було зібране на потилиці в кіску, взута в кінські чоботи, шкіряні штани, лляну сорочку було заправлено в тугий корсет зі шкіри.
–Ну ж бо, хутко по кімнатам!– сказала вона, блиснувши зелено–карими очима.
–Калерія, ти ж сьогодні залишишся? – запитала Ельга.
Дівчина кинула погляд на Пітера, він підняв брову.
–Звісно залишуся, сестричко. – Калерія обійняла сестру.
Ельга притиснулася до неї міцніше.
–Будь ласка, не йдіть.
–Ти чого? – зніяковів Пітер, повернувши сестру до себе.
–Я не знаю. Не можу пояснити. Але мені дуже страшно, я ніби знала, що ви сьогодні підете, ніби щось станеться без вас.– зізналася Ельга.
–Все буде добре. Це просто тривога. Нічого не станеться.– заспокоїла її Калерія.
–У мене нехороше передчуття.
Пітер і Калерія переглянулися.
–Так, і воно часто оманливе. – сказала Калерія, взявши сестру на плечі. –Ходімо, проводжу вас до покоїв. Ельгорте?
Хлопець позіхнув і поспішив за сестрами.
–Чому ви вдягнені? – запитала Ельга. –Ти ж не йдеш спати, я права?
–Я хотіла провідати коней, мені не подобається, як ступає Гай, здається, у нього просіла підкова.– відповіла Калерія.– Я скоро повернуся.
–Обіцяєш?
–Обіцяю, сестричко.
Ельга посміхнулася їй.
Пізніше, вночі Ельга забулася неспокійним сном. Їхні з Ельгортом покої були величезних розмірів, посеред кімнати розташовувалася стулка від вікна і до дверей, з покоїв було два виходи. Ельгорт спав у протилежній частині кімнати і нічого не чув. Айларіан метушився і гарчав, облизавши палець руки Ельги. Він сів перед ліжком господині, гарчачи на вікно, закриваючи широкою пухнастою спиною Ельгу. Коли за мить у вікно кинули камінь, Ельга прокинулася, здригаючись. Айларіан схопився на лапи, не дозволяючи Ельзі вийти з–за нього.
–Чекай. Я тільки подивлюся.
Барс загарчав голосніше, кусаючи Ельгу за поділ сорочки. Вона смикнула тканину, та проскрипіла в гострих зубах улюбленця, вирвавши великий клапоть. Ельга підійшла до вікна, бачачи, як розлючений натовп селян з вилами і смолоскипами вигукував гасла про вигнання королівської сім'ї. Вона кинулася до брата, Айларіан не відставав, слідуючи за господинею, м'які подушечки на м'ясистих лапах, робили навіть звіра таких габаритів безшумним.
–Ельгорте! Ельгорте! – вона трясла його за плече. –Прокидайся. Швидше!
–Що сталось? – прохрипів він.
–Вставай, хутко!
Вона побігла вниз, до покоїв батьків. Тато біг на зустріч, міцно охопивши доньку.
–Татку…
–Спокійно, маленька.– він уважно зазирнув у її очі. Ельга завжди вважала батька дуже вродливим чоловіком. Він здавався суворим і темпераментним, як його іспанські родичі, хоча вона завжди вбачала у ньому добру і благородну душу, яка донестями любила своїх дітей. Він був молодим чоловіком із густим темно–каштановим волоссям і доглянутою темною бородою, зараз він був сторбованим, зелено–карі очі уважно стежили за дочкою.–Все буде добре, чуєш? Ти сильна і смілива, ти з усім зможеш впоратись. Пам'ятай про це, гаразд?
Ельга з нерозумінням кивнула.
–Що відбувається? Чому вони це роблять?
–Не знаю, мила, однак зараз нам найважливіше врятуватись. Я піду до Бастіана, нехай збере провізію і підготує коней. Сходи до мами, їй може знадобитись допомога.
–Добре, татку.
–Я люблю тебе, зірко.– він поцілував донечку у лоба і побіг коридором, кликаючи Бастіана.
Ельга відчинила двері батьківських покоїв, мама метушилася кімнатою, збираючи речі. Хладний народець дбайливо укладав зібрані речі в шкіряні сумки. Аделайн Ґотлін була неймовірної краси жінкою, витонченість рис якої передалася її молодшій доньці – Ельзі. Те саме біляве волосся, ті самі сині очі, та сама мініатюрність і вишуканість. Вона залишалась стриманою і граційною за будь-яких обставин, справжня скандинавська принцеса.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.