Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Алекс ненавидів цю школу. В животі щось недобре залоскотало, метелики якісь, коли машина проїжджала повз головних воріт школи. І лоскіт припинився тільки вони її минули. 

— А твій як? — намагаючись заповнити тишу, спитав Моро і витер вологі від поту долоні об дезінфікуючу серветку.

— Орест? Нічого, вже на порозі був, не переступив. З прогнозів зрозуміло, що якраз на цих вихідних перший похід буде. Аура вже така, що він завжди сонний.

Алекс нахмурив брови.

— То хіба його вже не мали відпустити? Якщо він вже на порозі був, значить аура сильна. Його мали перевести в дальній корпус, де він міг здійснити перший перехід. Павутиння над школою з’їдає частку аури, якраз ту, яка б і допомогла переступити поріг. 

— Ми поки почекаємо. Головне щоб в морфеїву кому не впав.  Він сильний хлопчик, — зітхнув Лорі.

— Того і не розумію, чого він під дахом школи, — різко відповів Моро.

— Два дні погоди не зроблять, ні краще, ні гірше йому не буде. А робити перший перехід не дома для нього буде великим стресом. Я обіцяв, що я буду поруч. А в п’ятницю у мене три операції у аїдовців. Я ніяк не буду дома. А з понеділка мої батьки приїдуть.

Лорі піджав губи і міцніше взявся за кермо. Дитину він взяв ще немовлям, Орест не знав своїх батьків. І це звичайна практика в Павучому місті. Не всі готові були залишити свій рідний край і присвятити своє життя маленькому пілігриму у штучному місті. А згідно закону, батьки зобов’язані приїхати в місто, щоб відповідні спеціалісти вели вагітність і з перших днів супроводжували дитину. Дітей від яких відмовлялись батьки забирали до себе старші пілігрими. Але більшість залишались і доповнювали цю солянку своєю національністю, культурою і традиціями, народжуючи там нащадків відірваних від свого коріння. Такі діти народжувались з закономірними діагнозами і порушеннями. Морфеївцям щастило більше. Частіше всього після завершення походів у Царство Сну, (тоді вони вже не вважаються пілігримами), Морфей забирав ці самі закономірні особливості. Лорі мав важкий досвід походів і з народження страждав від дальтонізму. Він і сам був не рідною дитиною в своїх батьків, але навіть крізь морфеїву кому він відчував їх тепло і любов. Нажаль перехід він зміг зробити аж після десяти років, так важко йому було переступити поріг від неправильної концентрації аури. Проте мав багато цікавих спогадів і був не менш цікавим екземпляром пілігриму. І як заведено у морфеївців, у  сімнадцять років, коли його ворота закрились, від дальтонізму залишились тільки смішні окуляри. Непоганим призентом стала феноменальна пам’ять і талант до медицини. Хлопчика Лорі взяв одразу, коли про нього стало відомо. Батьки залюбки його підтримали і не проти були допомагати такому онуку. 

Паркуючись, доктор помітив, що його друг все ж таки на хвилину провалився  у сон. Він вирішив не глушити машину, щоб тиша не розбудила інженера, і тихо сидів, шукаючи щось в телефоні. Спокій перервав стукіт у бокове вікно. Лорі різко підвів голову і, побачивши знайомий образ, вийшов з машини. Двері він не захлопнув.

— Добрий ранок, шановний мер. Рано ви і щось не в своєму офісі, — привітався Лорі, протягуючи руку.

Мельник вже третій рік займав пост мера Павучого міста. Його й справді шанували – в дитинстві пілігрим Хроноса, вірою і правдою служив в поліції, виконуючи обов’язки отримав поранення, вивчився на юриста і достойно, а головне швидко, пройшов весь шлях до мерського крісла. Людина серйозна, проте натягнутий на ньому бежевий костюм трійка, не міг не викликати посмішку. Особливо ґудзик, який завжди був защебнутий і тримався на чесному слові. За три роки чи то одяг став куций, чи то стрес збільшився, а інший мер ніколи не носив. 

— Мені з блокпосту сказали, що ви приїхали. Я чомусь був впевнений, що Моро не поїде додому. А потім і побачив твою машину. Я, власне, чого приїхав. Я вже бачив невеличке непорозуміння з конференції, — мер відкашлявся і трохи відійшов від машини, — Ви можете це якось прокоментувати, доктор Деванс?

Лорі закотив очі і повільно видах. В руки прилили сили і чоловік впер їх в боки.

— Попало в пресу?

— Всюди тільки про це і транслюють, — Мельник пильно подивився на чоловіка.

— Ну, — не впевнено почав Лорі, — Провокація цих не зовсім розумних людей... я думаю, що нам і не варто було чекати іншого.

— Так, і ми це з вами розуміємо. Алекс розумний. Він геній, без нього нам прийшлось б не легко. Все що не винайшов — удосконалив. Я його поважаю. Проте, його зрив на журналіста викликав однозначну реакцію. І вже сьогодні Моро буде мати зустріч з психіатром, бо цього будуть вимагати не дружелюбні органи. Те що його любимо ми, не значить що люблять його всі. 

— Але ж будь хто може зірватись, — заперечив Деванс, — І ви, і я. А звичайні люди зриваються ще гірше. Не забувайте, що жодного колишнього пілігрима не було притягнуто до кримінальної відповідальності.

— Бо ми живемо мало, — нагадав мер і дістав цигарку з пачки.

Поки цигарка розкурювалась обидва мовчали. 

— Лорі, — нарешті заговорив той, — Мене збентежив цей випадок, бо ми всі зробили багато, щоб діти Моро залишились з ним. Поки його дружина не зникла, легше з тим було. Проте, Лорі, знай, що є добрі люди, які всіма фібрами  душі хочуть позбавити його батьківських прав. І шизофренія не аби який привід зробити це. Він рідкісний вид аїдовця. Такий рідкий і відомий, що має і фанатів, і ворогів. Він більше двадцяти років не був в Царстві Аїда, проте люди ніяк не хочуть про нього забувати.