Читати книгу - "Закохані в скарби предків, Rada Lia"

За п'ятнадцять хвилин вони заїхали у двір, що знаходився посеред невеличкого соснового ліска. Ася тривожно озирнулася через плече, спостерігаючи, як металеві ворота повільно зачиняються за ними. Вони ніби відрізали їй останню надію на порятунок. Коли машина зупинилася, викрадачі вийшли. Той, що був зліва, потягнув її за лікоть:

— А ну виходь, швидко, — гримнув він на неї. Дівчина несміливо вилізла з авто. “А непогано хтось тут живе, — подумала вона. — Великий, двоповерховий будинок, сосни, альтанки. — Вона ще раз розгублено озирнулася. — У таких людей я грошей точно не позичала й нічого не крала чи…”. Її кинуло в холодний піт. У задній кишені джинсів вона відчула теплоту від кулона — того самого, золотого з дивним створінням з орлиною головою, який вона вчора поцупила.

— Не може бути… — прошепотіла дівчина. І почала згадувати….

___________________________

— Сьогодні я точно маю щось вполювати, — прошепотіла Ася, прогулюючись площею й уважно розглядаючи перехожих. — Скоро платити Максу Горобчику, а з ним краще не жартувати. — Сонце яскраво світило, на небі жодної хмаринки, навколо снували туди-сюди люди й не знати чому у душі виникало відчуття свята. Вона присвиснула й підкинула носком туфлі камінець, що лежав на асфальті.

Повз дівчину пройшла заклопотана пишнотіла жінка з дитиною. Вони кудись поспішали. Асі відразу згадалося дитинство, коли на вихідних мама водила її у кіно, а потім купувала морозиво. Вона тоді була така щаслива. Хлопчик років семи чи восьми йшов, набундючившись, і невдоволено кривився. Він тримав круасан з шоколадом, що ледь поміщався у нього в руках. Його щоки й руки були замурзані й притрушені шоколадними крихтами. Хлопчик голосно плямкав і одночасно жалівся:

— Я хотів хот-дог, мам. Ну мам. Ти чуєш? 

В Асі забуркотіло в животі. Дівчина сьогодні ще не снідала. Вона вже тиждень нічого не крала, бо ж в черговий раз хотіла почати життя спочатку, стати законослухняною. Але гроші швидко закінчилися й тепер доводилося економити. 

Дівчина ледве змусила себе відвернутися від хлопчика з круасаном і знову роззирнулася навколо. Не буде ж вона опускатися до того, щоб красти в дитини їжу! Пройшла трохи вбік по доріжці, де на вихідних гуляли цілі натовпи. Зупинилася прямо під вивіскою “Цезар”. Ася вже пригледіла молоду блондинку зі шкіряною чорною сумкою, що прямувала в її сторону. “У цієї кралі в гаманці точно має бути достатньо грошей, щоб протриматися хоча б кілька днів, а там вже вполюю і більшого звіра”, — посміхнулася дівчина. 

Несподівано біля неї зупинилося авто, з якого вийшли два кремезні охоронці у костюмах. Слідом за ними з'явився високий, темноволосий чоловік із короткою стрижкою. Увагу дівчини привернув золотий кулон у нього на шиї. Її очі мимоволі заблищали: “А непоганий улов сьогодні намічається”, — подумала вона. Ася загляділася на чоловіка й не помітила, що загороджує всій цій компанії прохід до ресторану.

— Відійдіть в сторону, — грубо звернувся до неї один з охоронців. Він виставив руку вперед і явно збирався посунути її, якщо вона не послухається. 

— Сашо, облиш дівчину, — низьким, трохи хриплим голосом промовив незнайомець. Чоловік посміхнувся й вже збирався пройти повз неї, як Ася ненароком перечепилася, та так невдало, що, впала прямісінько на симпатичного брюнета з кулоном. Її одразу відтягнули, боляче схопивши за руки.

— Я просто перечепилась! — скрикнула дівчина. — Я не хотіла нікому нашкодити.

Темноволосий чоловік підняв руку в знак того, що все нормально.

— Відпустіть її, — скомандував він, а потім повернувся до Асі. — Вибачте, це їхня робота, — кивнув у бік охоронців. Після цього троє чоловіків швидко зникли за дверима ресторану.

Дівчина моментально виструнчилась, розправила свою білу сукню й посміхнулася. Вона спеціально придбала таку — ніжну, з воланами, щоб справляти на чоловіків враження безпомічної принцеси. Ася розігнула пальці й поглянула на здобич. Посеред долоні лежав золотий кулон з ланцюжком на застібці. Старий, місцями трохи затертий, схожий на монету. Вона прицмокнула, знов затисла кулон в руці й помчала вулицею якомога далі від ресторану. 

________________

— Пішли, — кинув їй бугай зліва й попрямував до будинку. Ася нерішуче зупинилася й застигла. Повними страху очима вона дивилася поперед себе. “Ну не за якийсь же паршивий кулон мене зараз будуть вбивати? — її пересмикнуло, — а може все ще обійдеться? Я не такого високого польоту крадійка, щоб мати ворогів, які б хотіли моєї смерті, — заспокоювала вона себе”. Але з усього, що вона згадувала, більше її переслідувати було нікому. Крала вона переважно гроші, золоті ланцюжки чи каблучки у звичайних перехожих. Ні в кого з них грошей не знайшлося б аби влаштувати полювання на неї, ще й з таким супроводом.  Гроші вона винна лише Максу Горобчику, але той поскупився б так витрачатися. Значить, це через золотий кулон. “Недооцінила я того брюнета, — промайнула в неї думка. — Ой, недооцінила”. 

— Якщо ти не підеш сама, — пригрозив тим часом громило, вперши руки в боки, — то доведеться тягнути тебе силою, — він на мить замовк, — за волосся. А ти ж цього не хочеш? Впевнений, що не хочеш.

Ледь пересуваючи ватними ногами Ася повільно пішла в сторону будинку.

— Хазяїн зараз приїде, — промовив той самий бугай вже всередині, — і сам з тобою поговорить. 

На першому поверсі розташовувалася вітальня. “Досить затишно, — подумала дівчина, роззираючись і розглядаючи дерев'яні меблі й диван. — Хоча з такими грошима телевізор можна було б і більший поставити. Та чого я дивуюся, — вона підняла брови, — якщо мене сюди за кулон вбивати привезли. Мабуть, жлоб якийсь”. 

— Сюди йди, — наказав здоровань і поставив дерев'яний стілець посеред кімнати. 

— А це обов'язково? — спитала Ася, поглядом показуючи на мотузку.

— Прив'яжемо тебе, а потім будемо катувати й допитувати, — відповів він так буденно, наче це найзвичайніша річ на світі. — А не треба було в хазяїна красти. Дурна зовсім чи пригод в житті не вистачає? Нащо дражнити таких людей?