Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

Розділ другий 

 

Розділ другий 

 

-Максиме, ти зможеш організувати мені зустріч випускників?- запитав у свого секретаря Артем, сидячи за своїм столом у маленькому кабінеті. 

  -Та спробую! 

  -Обери якийсь дорогий ресторан. Замов все найдорожче. Тільки ж не за одну страву мільйони платить. 

  -Є в мене декілька варіантів. Неподалік є ресторан французької кухні. 

  -О! Те що треба. 

  -А якщо так, то на котру замовляти і на скільки персон? 

  -Замов на двадцять п’ять людей і на шосту вечора, наступної п’ятниці. Думаю, всі зможуть доїхати до свята. 

  -Добре! Тоді, ще раз повторю - звіт на флешці,- показуючи на неї пальцем, сказав Максим. 

  -Так, тоді можеш йти. 

 Максим дійшов до дверей і вже натиснув на ручку, як до нього знову звернувся Артем. 

  -Я бачу, грошей у нас багато. Зможеш сказати бухгалтерам, аби мені виділили двісті п‘ятдесят тисяч. 

  -Доларів? - повертаючи здивовано голову мовив Максим. 

  -Так! 

  -Добре, передам. 

  -І цей, треба буде зробити мені картку. Сьогодні немає в мене ніяких планів? 

  -Зараз гляну. Ви вільні як завжди,- дивлячись у свій записник на телефоні промовив Максим. 

  -Чудово! Тоді ти робиш мені зустріч випускників і переказ грошей, а я - картку. По очах твоїх бачу: так, за це премія тобі буде! 

  -Дякую, пане! 

  Тиждень промайнув швидко. Настала та дата, до якої Артем готувався днинами. Все було готовим, і ніщо не могло зруйнувати його планів. 

  До ресторану поступово наближалися гості. Артем, як головний організатор свята, вже чекав на своїх гостей.  Однокласники один за одним заходили до дорогого закладу, в якому вони змогли б тільки поїсти супу за чверть їхньої зарплати. Для Артема зустріч випускників мала особливе значення. Він ніколи не ходив на такі свята, але в цей раз йому закортілося поглянути на своїх  старих знайомих. 

  Всі гості не могли очікувати такої зустрічі. Артем сам оплатив бенкет, а декотрим навіть купив квитка, аби ті доїхали до міста. Вони сиділи у великому залі, з високими стінами, на яких висіли люстри з канделябрами та білими колонами з позолоченою ліпниною. Стіл був один  у формі букви «п», тому за ним змогли вміститися усі однокласники. Після невеличкого обміну розмов про своє життя, гості сіли за бенкет. На столі знаходилися страви, звичайно ж, високої кухні.  Більшість вперше смакує ці, на перший погляд, дивні, але  смачні салати, стейки та багато іншої їжі світської кухні. Ну і звичайно ж, яке ж свято без дорогого пойла? Бар був повен різноманітностей: від дорого шампанського і до віскі - кожен знайшов своє улюблене. 

  І ось настав час першого тосту. Артем вирішив, що саме він розпочне це свято. 

-Друзі! - встаючи зі столу з чаркою горілки, почав Артем.- Особисто я з вами не бачився багато років. Та  зараз, я вирішив все змінити. Сьогодні ви сидите тут у розкішному ресторані й не можете повірити, що «Атем Моклий», - пестливим голосом, ніби з насмішкою, він вперше промовив це ім’я, - стоїть перед вами як бізнесмен, власник компанії з будівництва сучасних енергонезалежних  будинків «Енергбуд». Так, у вас, по очах бачу, багато запитань, щодо моєї кар’єрної сходинки, - курси з покращенням вимови та візити до логопеда, викорінили гаркавість  у чоловіка. - Та давайте, це ми залишимо на потім. А сьогодні я хочу презентувати невеличкий подарунок. Але зараз нумо повернемося  на двадцять сім років назад. Кінець дев’ятого класу. Ми отримуємо атестати й святкуємо закінчення базової середньої освіти. Тоді ми були, здається, на природі біля річки, ще столик був, пам’ятаєте? Так ось, зараз повернімося до мого подарунка! - Артем дістає зі своєї кишені синього піджака кредитну карту, і показує її всім присутнім. - На цій картці лежить двісті п‘ятдесят тисяч доларів. І той, хто вгадає, яке слово я сказав, яке надало мені поштовх до створення бізнесу! Тому, піднімімо свої чарки, за перший тур мого турніру! - спустошивши горілку до дна промовив Артем. - А, ледь не забув, хто зможе згадати до кінця сьогоднішнього вечора, то отримає шанс піти далі. Всім я бажаю гарного проведення часу, і сподіваюся, що та картка знайде свого власника! 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍