Читати книгу - "Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич"

Лоджія та вишні. Марс

Наприкінці весни починалися полуниця черешні та вишні. Христя обожнювала фрукти та ягоди.

Неймовірно смачні та соковиті, їх в ті часи завжди було багато та маму Стефанію завжди ними пригощали якісь знайомі чи сусіди, у котрих бцли дачі чи сади.

Одного разу Христя набрала собі у тарілку купу смачних черешень та вийшла на лоджію.

Ще не нагрітий бетон мікро району перед її очима відлунював тишу та іноді удари м*яча чи зрідка – радісний дитячий вереск чи голосний сміх. Але спека вже приємно розливалася у повітрі. Вже вчувалося майбутнє літо. Канікули. Літні платтячка. Велосипеди. Дворовий футбол та купання на річці.

Христя смакувала черешні, а кісточки з тих черешень. Затиснувши між великим та вказівним пальцем , влучно пуляла кудись перед собою, в кого вона вела прицільну стрільбу, ніхто би того вже не сказав. При цьому вона голосно озвучувала свої меткі вистріли, котрі .втім ні у кого конкретно не влучали, бо ж Христя жила на сьомому поверсі. Тоді ще тут не літали ні шахіди, ні дрони, ні ракети, ні балістика . взагалі було нудно та спекотно. Єдино, що розважало- це смачні черешні та море зелених дерев над річкою та 129 кварталом.

Раптом Христя почула майже над своєю головою приглушений сміх. Піднявши голову, дівча побачила свого сусіда з дев*ятого поверху. Хлопець над Христею щиро від душі потішався.

Ні на секунду не задумавшись про те, що по-перше, чотирнадцятирічній дівчині вже не личить пулятися черешневими кісточками, навіть якщо ні в кого конкретно, а по-друге, їй не прийшло в голову, що зверху та ще для дорослого хлопця, що був старший років на сім, вона дійсно виглядала смішною.

Христя почервоніла від гніву та спересердя хлопнула віконною рамою так, що з неї ледь не вилетіла шибка.

Наступними днями Христя у платтячку виходила з під*їзду. На лавочці сиділо два сусіди. Один весело усміхаючись, спостерігав , як мама Стефанія намагалася м*яко кажучи спонукати свою доньку- підлітка. Що колючо та недовірливо на неї позирала , винести сміття.

Христя в цей момент мабуть, прагнула опинитися деінде і подумки у світі своєї внутрішньої доповненої реальності, вона вже полинула піратським кораблем до Альки гуляти. А тут раптом домашнє завдання. Це було геть недоречно. Христя уперто повторювала : Не хочу! До тих пір, поки не роздався голос веселого чорнявого і бородатого сусіда. Він раптом сказав: А я все дивлюся: яка симпатична дівчина, хотів тебе за сина заміж взяти.

Христя замовчала: це все міняло абсолютно. Не те, щоб вона прямо зараз хотіла заміж та ще за ще незнайомого , як вона собі думала, хлопця, але сперечатися при потенційному голові можливої майбутньої родини не хотілося. Христя тоді сміття винесла, хоча й зробила губки скептичним бантиком.

Тоді вона й дізналася, що то був батько того верхнього хлопця з дев*ятого. Що він однокласник старшого брата Альки та у нього є молодший брат.

Наступного разу верхнього хлопця вони випадково спіткали на зупинці.  Утрьох: Христя Алька та пані Злата – вони кудись їхали та чекали громадський транспорт. Раптом пані Злата . лукаво позираючи на дівчат, говорить (мине багато років і стоячи у стіни в очікуванні розстрілу, Христя подумає, що то було не просто так. Що сказала це пані Злата розуміючи, що він все почує, там навіть була можлива змова . жарт!) : А подивіться, який гарний хлопець. Яка у нього досконала спортивна статура.

Христя на Алька враз оглянулися на статуру.

Статура стояла у джинсах і білосніжній футболці, рукава ледь не тріскалися на біцепсах, та оком не змигнув. Хоча розглядали вони його зі спини, їм все сподобалось.

Але пані Златі виявилося цього замало, вона заглибилася у тему: Він схожий на Адоніса, - говорить вона. Алька з Христею перезирнулися. У Христі від люті ледь щелепи не звело, бо в Адонісі вона упізнала того самого насмішника.

З того часу Христя злостиво прозвала його Марсом – іншим богом. І стала вести з ним партизанську холодну війну.

Алька не те, щоб приєдналася, але теж стала його упізнавати та дошкуляти бідолашній Христі , пригадуючи при  ній його самого і його божественну статуру.

Тепер кожного разу, як Христі траплялося їхати у ліфті разом з Марсом, вона старалась вести себе просто відразливо: вона скалилась, голосно плямкала жувальною гумкою чи намагалася розтягнути усмішку настільки знущально, наскільки вистачало запасу м*язів її щік.

Якщо уявити, що вона стала носити джинси та короткі топи, чи міні спідниці, підбори та взагалі зібралася нарешті подорослішати, але в неї це не сразу вийшло переконливо, то картина виходила не дуже гарна, але Христі завжди бувало все одно, яке вона складає враження.

То він при її вигляді зазвичай закочував очі, або кам8янів обличчям і виходило на те, що вони добряче одне одного не терпіли.

Втім, це не заважало Альці та Христі від душі тролити хлопців: молодшому брату теж діставалося не кепсько, хоча він взагалі був ні при чому. Він був одного віку з дівчатами і скидався на хорошого хлопця. Ходив у Клуб юних море ходів та ні з ким у дворі не дружив.

Але Альку та Христю було вже не зупинити.

Ірка Шпак та театр

Приблизно у той же час до них приїхала Ірка Шпак.

Ірка була старша на рік, висока, красива та самовпевнена. Талановита, амбітна та честолюбна. Але тоді вони про це ще не знали.

Тоді з Алькою вони дивилися на світ ще по дитячому, хоча можливо, вже прислухалися до дорослих і починали бачити світ трохи їх очима.

Тоді влітку вони просто побачили симпатичну міцну родину з батька, матері, Ірки та двох її братів. Один був ще геть малий. А другому було років вісім.

А от Ірка виявилась абсолютною зіркою. Вони сразу стали дружити.

Ірка була розумна. По – друге, Ірка якось сразу знала, чого вона хоче від життя, на відміну від них- Альки та Христі. Ще таких дитинних та углуватих , з не зформованою свідомістю, що наче губки ще вбирали цей світ.