Читати книгу - "Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич"

Одного разу вони спускалися сходами у під*їзді з шостого чи то сьмого поверху, і раптом Ірка сказала, що готується поступати у театральне училище у Дніпрі.

У Христі з Алькою рот відкрилися від подиву.

Самі вони ще мало задумувалися про майбутню професію чи ще тим більше, про свою долю. А тут – Ірка. Вона вже все для себе вирішила. І це захоплювало.

Ірка тоді їм прямо у під*їзді читала вірш.  Вона стояла на найвищий сходинці, десь в них над головами, і це дійсно справляло враження, ніби вона тепер була на сцені та настільки дзвінким голосом стала читати вірш , що ї цей вірш і її дзвінкий голос, створював своєрідну акустику серед цього тихого холодного безгомінного бетону, що Христя з Алькою виявились абсолютно ошелешенними та ледь не стали аплодувати Ірці прямо там у під*їзді.

Ірка не приховувала своїх планів, навпаки, говорила про них відкрито, навіть з певним викликом. Вона була цілком певна усіх складностей, але збиралася йти до кінця.

Через це Ірка й викликала завжди повагу.

Вона була серйозна по справжньому.

Ірка часу не стала гаяти, вона записалася у справжню театральну студію при Будинку Культури імені Фрунзе та відвідувала її роки два у будь-яку погоду взимку та влітку.

Ірка стала зіркою студії. І врешті добилася перших ролей. Білосніжки та різні принцеси- стали її постійним амплуа в театральній студії.

Під час новорічних свят, коли Будинки культури проводять різноманітні заходи та представляють казки для дітей, Ірка брала з собою на спектаклі Альку чи Христю.

Виглядало це цілком благородно: Підеш завтра зі мною, - безапеляційно заявляла Ірка. – Мені потрібна допомога з сукнею та короною.

Для Альки та Христі це звучало фантастично: побувати за кулісами справжньої вистави!

Вони слухняно збиралися ат йшли з Іркою у її Будинок культури.  Там можна було . відкривши рота, досхочу роздивлятися на таємне життя справжніх акторів. Як вони переодягаються. Як накладають грим зі спеціальної акварелі. Потім вже треба було допомогти Ірці накрутити паперову, але важку та вишиту бісером корону на зачіску. З цим бувала морока, але ніхто не шкодував і не вважав цей час втраченим.

Тоді можна було дивитися спектакль безкоштовно, а під час антракту вони поверталися у гримувальню або за куліси.

Однієї зими Христя чи не з десяток разів дивилась, як довгоногий принц у панчохах схиляє голову теж з короною над Іркіним сплячим обличчям. При цьому можна було досхочу хіхікати, бо вони то знали, що насправді це ніяке не кохання, що насправді Ірка постійно цапається з хлопцем, що грає принца і терпіти не може, коли він схиляється над нею на сцені, що вона там крутить носом та корчить йому всілякі міни.

Він був трохи доросліший та не звертав на Ірку та на дівчат  жодної уваги. Але дивитися на це з глядацьких місць було справжньою насолодою.

Так вони трохи пізнавали театр. Ірка часто переказувала різні театральні плітки і Христя починала розуміти. Що світ дорослих доволі своєрідний, що він сповнений конкуренції, ревнощів щодо успіху одне одного, професійних змагань та шахрайства.

Але це її тільки веселило.

Ірка якось доволі тісно переплелась з ними тоді, з їх життям та внесла свої корективи у їх тоді ще дитинне існування.

Ірка була владна та прагнула досягти успіху в житті.

Одного разу Алька раптом повідомила, що Ірка запропонувала їй приходити до Будинку культури та вчитися вокалу. Безкоштовно. Втім Алька, хоча співати любила, і завжди підспівувала касетам Наташи Корольової та Тані Буланової, чомусь від такої безпрецедентної нагоди відмовилася.

Христя була здивована і про себе подумала, що її то умовляти би не довелося. Але її Ірка не запрошувала.

Одного разу Ірка принесла фото симпатичного хлопця. Він був чи то якийсь її знайомий по студії, але фото Христі сподобались.

Тоді Ірка сказала,  хлопець попросив її познайомити його з красивою дівчиною.

Я хотіла показати фото Альці, - сказала вона. – І взяти у неї фото для нього.

Покажи моє фото, - заявила Христя.

Але Альку було так просто не залякати. Вона з апломбом заявила, що хлопцю подобаються тільки красиві дівчата.

Христя задумалась. Раніше вона не сумнівалася у власній красі. Тому слова Ірки запам*ятала та довго видивлялася у дзеркало: це ж чому вона не красива та могла не сподобатись тому хлопцю.

Але сперечатись не стала.

З пізніших млявих розповідей вона тільки зрозуміла, що на побачення Алька все таки ходила, але щось у них пішло не так. Більше розмов про того хлопця не було.

А от про театр і літературу вони говорили часто.

Чомусь постійно, коли Ірці потрібно було порадитись щодо того, яку музику підібрати до перформансу чи потрібен був якийсь вірш, вона приходила до Христі. (так було вже тоді, коли Ірка відкрила свою театральну студію та набрала учениць)

Іноді коли вони голосно у дворі щось обговорювали, Ірка раптом говорила до мовчазної Христі: Ну придумай щось, ти ж розумна

Христя дивувалась з такої раптової нагоди та навіть думала, чи Ірка часом над нею не кепкує. Але Ірка ніколи не кепкувала. От з чим, а з гумором у неї було не все ладно.

Але це авторка забігає вперед.

Алька та Король

Останнє, що Христя пам*ятала перед тим, як побачила усмішку ангела, що впав з небес, це було кохання Альки до Короля.

Король був високим тонким брюнетом з вайбом абсолютної рок-зірки. Вчився він на пару класів вище за них і на них , здавалося, не звертав уваги. Він був красивий хлопець, хоча у ньому відчувалося щось порочне та зухвале. Але Альці цього вистачило, вона у нього закохалася.

Христі вона розповідала, що то він у неї закохався і хоча з нею зустрічатися.

Зазвичай, після уроків, якщо вони зустрічалися ввечері , то Алька , пильно заглядаючи в очі Христі , переконувала її, що Король кохає її- Альку- що вона це точно знає, що він пише їй записки та усміхається, коли підходить, що навіть хотів з нею поговорити.