Читати книгу - "Exhalation(видих), Анна Алейникова"

«Наліпки»

Між згаслими смутком свічок віденуть,

Слова теплими згаснуть і пропадуть.

Скрізь наліпки, наче сліди дороги,

Нагадують про ніжність руки одної.

 

Та вітер шепоче про зорі й про дні,

Про те, що минуло, про долю і сни.

І тиша відгукується пусткою,

Де колись було радість і веселощі.

 

Ми подарували один одному все,

Але залишились лише наліпки на гитарі.

Зберегли кожен момент,

І кожен промінь у вітальні.

2024

 

 

***

і втім -
все закінчиться на нас.
але я розповім потім,
я гаю час.

очі, скрізь людей потік
видно, карі. почуття в обробці.
мої очі , тексту опік.
я знов ніби на життєвому уроці.

почуваю себе як вдома?
дійсно , питання.
чи це просто турбота?
цікаво, може зізнання? 

або помилка, чи правильно я роблю,
сидячі на лавці оповитою гілками?
і тут, вспливають знайомі маневри до болю.
але ж вони давно розірвались дзвінками..

це давно розписано віршами.
дежавю? чи я сплю?
чи я спала? жила снами?

ходила по тій же авеню.
проте я більше не хочу казати щось про «коха..».
я нічого не відчуваю.
або більше не сприймаю.

і втім, я все таки гаю час.

і втім -
все закінчиться на нас.
але я розповім потім,
я гаю час.

очі, скрізь людей потік
видно, карі. почуття в обробці.
мої очі , тексту опік.
я знов ніби на життєвому уроці.

почуваю себе як вдома?
дійсно , питання.
чи це просто турбота?
цікаво, може зізнання? 

або помилка, чи правильно я роблю,
сидячі на лавці оповитою гілками?
і тут, вспливають знайомі маневри до болю.
але ж вони давно розірвались дзвінками..

це давно розписано віршами.
дежавю? чи я сплю?
чи я спала? жила снами?

ходила по тій же авеню.
проте я більше не хочу казати щось про «коха..».
я нічого не відчуваю.
або більше не сприймаю.

і втім, я все таки гаю час.

2025

 

 

«Безглузді»

Нумо, поговори зі мною перед вживанням,
Давай, розкажи мені про свої секрети й переживання.
Я їх оброблю і запамʼятаю
Але потім ніколи про них не згадаю.

Ти запитаєш чи це моє власне бажання?
Нащо ці безглузді питання ?
Не зрозумію до кінця інформацією кидання,
І знову ті ж самі зітхання .

Ну що? 
Пропало інтернет зʼєднання?
Чи це просте ігнорування?
Та смішно,
Ти скажеш це вигоряння .

Вигоряння , вигоряння 
Може думок твоїх гальмування ?
От от почнеться поранення,
Це карт перетасування .

Так все швидко відбувається ,
Нема часу на вияснення.
Це все лиш імітування
Мого спокійного мислення.

2024

 

 

«Безглузdі» (Версія англійською)

Come on, talk to me before using,
Come on, tell me about your secrets and losing.
I will process them and remember them
But then I will never remember them.

You will ask if this is my own desire?
Why these questions so weird?
I will not fully understand the information of the throw,
And again the same afterglow.

So what? 
The Internet connection is lost?
Or am I for you like a ghost?
But that's funny of you,
You will say this is burnout array.

Burnout, burnout 
Maybe your thoughts are slowing down?
That's when the wound will begin,
So,
This is cards shuffling.

Everything is happening so quickly,
There is no time for clarification.
It is all just an imitation
Of my calm illustration.

 

 

***

Вулиці міста — її магістраль,
Бігає швидко, не дивиться вдаль.
Сигарета в зубах, в очах—неон,
Світ для неї — старий кінофон.

В кишені копійки, на серці вогонь,
Життя її — панк, без чужих перепон.
Не треба корон, не треба кліше,
Свобода — єдине, що в ній живе.

Батьківські фрази-це тотально білий шум,
Їй чужі клітки, чужий цей гум.
І білі стіни кругом відсунь,
Експозиція 03 ф9 пдісунь.

Най світ говорить: "Втечеш",
Хай шепочуть: "Зламаєшся десь".
Проте в її венах гудить дріт,
І не зупинить її цей світ.

Казали мов "Спокій знайди! Зупинись!"
Обери щось стабільше, заміни цей біль.
Але в душі її спалах,
Танцює по вулицям, губить страх.

Ночами не спить, малює мости, 
Завтра в дорогу, немає мети.
Немає мети ні куди ні коли
Світлофор миготить, в голові шумить.

Вона не підлаштовується, не мовчить,
Не кивне головою, вчить говорить.
Саме ця реальність -не її, не той формат, 
Вона - революція, це і є старт.