Читати книгу - "Exhalation(видих), Анна Алейникова"

Розділ 4 "Монологи предметів (і не тільки)

 

***

Сірий день, сіре місто, сірі люди. Вітер ганяє по бруківці брудні папірці, а по каламутному небу пливуть сірі хмари. На лавці сидить чоловік, сірий, як і все навколо. Його обличчя, виснажене й похмуре, немов викресане з каменю. В його очах немає нічого, окрім апатії.
Він тримає в руках стару, пошарпану книгу. Колись вона була яскравою, з червоною обкладинкою та золотими буквами, але тепер і вона втратила свій колір, вицвіла й потьмяніла. Чоловік гортає сторінки, але його погляд ковзає по рядках, немов не бачачи їх. Він не читає, він просто шукає забуття.
Він згадує, як колись любив читати. Як ковтав книги одну за одною, поринаючи в дивовижні світи, переживаючи чужі долі. Як книги давали йому надію, втіху, віру в краще.
Але тепер все це здалося таким далеким, таким нереальним. Світ навколо нього став сірим і безбарвним, а книги втратили свою силу.
Чоловік зітхає і закриває книгу. Він піднімається з лавки і йде далі, сірий і самотній, як і все навколо.
Він не знає, куди йде, і що його чекає попереду. Він просто йде, бо немає іншого вибору.
Його життя – це сіра дорога, що веде в нікуди.

03.2024

 

 

***

Тиша. І чути, як в саду
Пташки співають, мов у раю,
І пахнуть квіти, мов на зло
Всім тим, хто хоче зла й війну.

06.2024

 

 

***

в кінці кінців, букет завʼяв першим і що дивно швидко, на відміну від великої одної рози. проте не помічаючи кожну маленьку розу у букеті, одна з них все ще стоїть, розквітає, а одна велика роза-завʼяла і навряд чи вже розквітне , якби вона того не чекала і не хотіла б. а хто вона, роза, чи Вона?

31.12.2024

 

 

«Монолог стакану»

Я ж стакан. який втомився відбивати твої почуття в собі, наче відблиск води в прозорому віддзеркаленні. напів пустий або напів повний, вирішувати не мені, проте коли ти щасливий, я наповнююсь радістю, і вода в мені переливається як світлові промені на твоєму обличчі. як сумуєш, мої стінки стають туманими, а рідина усередині отримує відтінок твого страждання та туги. я можу бути свідком твого переживання, тримаючи твої емоції в кришталевому обіймі. ти наливаєш в мене свої думки, і я буду тут, чекаючи, щоб подарувати тобі той момент відображення власного внутрішнього світу, навіть якщо це лише відомості, які приховані за тонкими стінками мого скляного існування.

11.2023

 

 

«Монолог твоєї клавіатури»

Я – клавіатура, я постійно відчуваю тиск твоїх пальців але крім цього й тиск твоїх емоцій та почуттів , які ти вкладаєш у кожне набране слово. за моїми клавішами ховаються твої радощі, смутки, кохання і обурення. кожен твій дотик – це не просто комбінація символів, а віддзеркалення твого стану. я перетворюю твої почуття на цифровий вираз, що подорожує по мережі або в твоїх багатогранних нотатках . тобі досить натискати клавіші, а для мене це шлях відображення твого внутрішнього світу. коли ти сумуєш та хочеш висловитись але нікому, я відчуваю твою тугу у кожному рядку. я – не просто інструмент, а співучасник у твоєму вираженні почуттів через технологію.

12.2023

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍