Читати книгу - "Особлива зміна, Sou"

Перша частина щоденника. Готель Страху.

Готель... Мабуть, це останнє місце, куди я б хотіла потрапити, але так стається, що мене повертають різні обставини. Тут завжди відбувається щось дивне, чого немає ніде більше. Він має вигляд отого лабіринта. Кімнати постійно перебудовуються, а вийти звідси ще та справа, якщо не знати дороги. Своєрідна пастка життя, куди рано чи пізно потрапляє кожен, але не завжди повертається таким, яким був до цього. 

О, ці червоні стіни із чорними візерунками... Як часто їх бачила в дитинстві. Загалом, готель є кімнатами мого першого будинку, де народилася. Звісно ж, потім він почав змінюватися на місця з квартири або домівки моєї бабусі. У ньому є своя особливість, бо саме там я навчилася відрізняти сон від реальності через те, що тут завжди або немає світла в домі, або на вулиці видно багатоповерхівку. Пам'ятаю майже всі рази, коли перебувала тут.  

Ось стою у вітальні поки ще зі світлом. Біля мене пробігає моя маленька семирічна версія. Чую дитячий голос: 

- А де можна руки помити? 

Батько відповів "у слоїку, що стоїть у раковині". Пам'ятаю, що мені це вже дивним здалося. 

Проходжу в коридор та повертаю голову до ванної кімнати. Бачу, як маленька я миє рученьки в банці з водою. Дівчинка повертається та дивиться прямо на мене, але ж розумію, що її погляд зупинився на батькові, який стоїть у кухні. Коли її погляд знову прикипів до банки, то побачила, що у воді були хробаки. Через переляк вона починає бігти до вітальні. Так, я тоді сильно злякалася, бо зрозуміла – це був мій страшний сон. Відчувала, що повинно щось статися, тому не придумала нічого краще, ніж вимкнути світло й сидіти в куточку. Слухаючи, як несправжній батько йшов сюди, вона заплющила очі.  

То був перший раз, коли я змогла запобігти кошмару. Цей спосіб ще кілька разів використовувала, щоб скоріше прокинутися.  

Підходжу до дівчинки та беру її на руки. Бачу, що вона вся тремтить. Зовсім мала, а вже мала вигляд дуже замучений. Із нею йду до наступної кімнати готелю. Знов той самий дім, але зараз у моїй руці з'являється свічка. Тоді чомусь часто вимикалося світло в нас, мабуть, то було пов'язано із подіями 2014 року, і це явище перенеслося в сон. Чую, як мати та брат про щось розмовляють. Я не розумію їх і не бачу. Дитина на моїх руках почала тремтіти, коли озиралася навколо себе. Вона кличе матір, але та не приходить. Кличе брата, але той замовчав. Раптово з'являються якісь люди, обличчя не видно, але їх багато для однієї кімнати, і всі стояли накриті кривавими ковдрами. Намагаюся пройти крізь них, але хтось хапає мене за плече або за руки. Маленька починає плакати, а я її погладжую, щоб не було так страшно.  

Знову та сама кімната, але без людей, та було дуже яскраво. На дивані сидів брат, який робив вигляд, що спить, бо не хотів розмовляти зі своєю малою сестрою. Дівчинка тягне його за рукав, але він мовчить.  

- Чому він мовчить і не реагує?

- Бо не хоче проблем. 

- Яких?

Важко зітхаючи, мовчки йду до іншої кімнати. Маленька теж більше не проронила й одного слова. Закриваю рукою її очі, щоб вона не бачила інші кімнати зі снами. Через чорний хід ми виходимо на вулицю. Буквально це був величезний готель у звичайному подвір'ї. Підходжу до лавочки, що стояла в нашому дворі, та сідаю. Біля мене - чоловік, котрий курить сигару. Раніше я бачила його частіше. Єдина тут людина, яка викликала довіру до себе. Але чому? Досі невідома відповідь... 

Він казав мені, точніше маленькій, що це поки що кінець, а інше прийде потім. Напевно, то був мій перехід до підліткового віку? Не знаю, але якщо дивитися тверезо, то скоріше за все так і було.  

Дівчинка нарешті змогла заснути в мене на руках. Вкрила її своєю кофтиною, щоб та не замерзла, і обережно поцілувала в чоло. 

- Спи спокійно, дитино. 

Через деякий час я перестала реагувати на багато речей у своєму житті. Загалом, ці явища люди називають "дивними”.  Насправді дуже не люблю, коли вживають цей термін щодо людей або речей, яких просто не розуміють, а не тому що справді щось не так. Можливо, я так думаю, бо сама "дивна"? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍