Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Такого наші вороги витримати не могли. Деми навперебій кинулися до човнів, що полетіли на воду. Через деякий час перевантажені човни пливли до берега, лавіруючи між камінням. Матійці повільно відступали, готуючись сховатися в стінах форту. Але це тільки розпалило демів. Почулася лайка й образи, деми поспішали дістатися до своїх кривдників.

- Погана справа, - пробурчав Зерд. - На човнах іде тільки половина. Решта залишилися на галерах. За такого розкладу нашим кораблям робити нічого.

Галери демів завбачливо трималися поза досяжністю баліст форту, але і їхні власні балісти не могли завдати нам шкоди, тоді як наші кораблі вони змогли б спокійно обстрілювати на підході.

Деми почали висадку на берег, і тут матійці дружно кинулися до воріт, поспішаючи сховатися в стінах форту. Їхній відступ супроводжувався лайкою та улюлюканням. Арбалетники демів поспішали звести арбалети, але матійці виявилися спритнішими. Капітан останнім прослизнув у ворота, які за ним зачинилися. Зерд повів мене вниз, наказавши лучникам почати обстріл. На обладнаних позиціях вони були захищеними для ворожого вогню, але таких позицій було небагато. І в цей момент дозорний дав сигнал про появу погані.

Я піднялася до кімнати. За мною увійшов Амед. Звичний годинниковий механізм у моїй голові цокав з подвоєною швидкістю. Тих, хто розмовляє з Темрявою, у човнах не було, але ми занадто мало про них знали, щоб зрозуміти, чи можуть вони становити небезпеку, перебуваючи на кораблях. Я влаштувалася на звичайному місці і покірно простягнула руку Амеду. Секундний біль, краплі крові, і я занурилася в темряву.

Цього разу я швидко зорієнтувалася, "побачивши" уявним поглядом карту. До форту підходило кілька загонів погані, а за ними, на деякому віддаленні, рухалися більш численні сили. Летючих тварюк начебто не було, втім, зі своєї позиції я не особливо могла їх відрізнити, хіба що за різким рухом світлових точок.

Я побачила галери демів, і визначила, на яких із них є Ті, що розмовляють із Темрявою. Вони перебували на палубі, з усіх боків оточені демами. Крім галер, я могла бачити, що відбувається під стінами форту. Деми оточили форт. Судячи з усього, вони боялися нечисті, перекидаючись лайкою із захисниками на стінах. Це був критичний момент. Якщо тварюки не нападуть на демів, ми приречені.

Присутність Тих, хто розмовляє з Темрявою, ніяк не відчувалася, а ось тварюки наближалися. Вони зупинялися, не доходячи сотні метрів до демів, що оточували форт. У мене всередині все обірвалося. Невже наші старання марні? Напевно, ми чогось не врахували. Ймовірно, це здатність командира загону демів керувати поганню.

Погань шикувалася в деяку подобу бойового порядку, а деми не поспішали розпочинати штурм. Вони навіть розступилися, звільняючи дорогу монстрам. Я відчула як накочується хвиля розпачу. Зусиллям волі не дозволила собі туди провалитися. Тепер усе залежить тільки від мене.

Я вибрала найближчу тварюку, а далі в мене був чіткий порядок дій. Налаштуватися. Увійти в контакт. Доторкнутися. Витримати удар.

Вибрати наступну. Налаштуватися. Доторкнутися. Встояти. Вибрати наступну. Налаштувавшись на чергову тварюку, я зрозуміла, що почалася заварушка. Я не могла зрозуміти, хто з ким б'ється, і мені залишалося тільки продовжувати

Налаштуватися. Увійти в контакт. Вийти.

Налаштуватися. Увійти в контакт. Вийти.

Відчула, що сили закінчуються. Останнім зусиллям волі налаштувалася на те, щоб побачити форт і галери з висоти пташиного польоту.

Не знаю, скільки минуло часу, але картина сильно змінилася. Тварюки билися з тварюками. Деми билися з тварюками, а ті, хто перебував ближче до берега, відступали в човни.

Це не входило в мої плани, але тут я була безсила. Тварюк для впливу поблизу від них не було, всі вони перебували на іншому боці форту і продовжували прибувати.

В цей момент з одного з кораблів демів пролунав владний окрик, і в човни почали спускатися Ті, що говорять із Темрявою, в оточенні охорони.

Я повернулася до тварюк і продовжила свою руйнівну роботу. Дезорієнтувавши чергову, відчула удар. Потім ще один. Зібравши залишки сил, я здогадалася, що в справу вступили Ті, хто розмовляє з Темрявою. Чіпляючись за уламки свідомості, спробувала побачити форт, але картинка розпливлася, а потім і зовсім зникала, наче на телевізорі відключили зображення.

З достойною заздрості періодичністю на мене продовжували сипатися удари. Єдиною думкою, за яку мені вдалося зачепитися, був чарівний острів зі сну. Щойно я згадала про нього, виникла картинка форту.

На березі стояли Ті, що говорять із Темрявою, оточені натовпом демів, а до них від воріт форту пробивався Зерд із загоном. Бійці Конфідуса, сховані від демів скелями не могли підійти, оскільки деми трималися біля води, а від галер йшли човни з підкріпленням.

Усе це зайняло декілька секунд. Я бачила, як воїни Зерда відчайдушно пробиваються до одного з Тих, хто розмовляє з Темрявою. Конфідус вивів своїх воїнів із засідки і пішов в лобову атаку. В їхній групі справа просувалася краще, оскільки з одного боку їх захищали скелі, але сили загону Зерда були занадто нерівними. Воїн, який бився поруч з Вартовим, отримав удар коротким списом у плече. Секундна пауза дозволило дему просунутися вперед і спробувати дістати Зерда, але невдало. Вартовий встиг ухилитися, одночасно роблячи випад. І тут Той, хто говорить із Темрявою, підняв руки.