Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

На секунду мене охопила паніка. Звідси не видно виходу. Потім згадала, де я перебуваю. Зосередитися. Нас багато, нас багато. Є!

Засікти наступну тварюку. Друга була поруч із першою, але картинка була дивною, усе перекидалося. Я не могла визначити, де верх, де низ, тому вийшла. Нас багато...

Наступний загін, там п'ять тварюк. Налаштуватися, увійти в контакт. Знайти джерело команд. Рухатися до нього. Доторкнутися. Мене знову жбурнуло на дно океану. Зібратися. Без паніки. Нас багато. Вийти. Засекти наступну. Налаштуватися. Увійти в контакт. Джерело команд. Картинка знову перекидається. Вийти. Засікти наступну. Увійти в контакт. Джерело команд. Дотягнутися. Доторкнутися. Знову кидок. Зібратися...

Знову важко дихати. Не бачу виходу. Сили закінчуються. Треба вибиратися звідси...

З небуття мене вивів Зерд. Як завжди, він міцно тримав мене за плечі. Пізніше він пояснив мені, що в цьому місці є спеціальні точки, натискання на які виводить людину з трансу. Я втомлено відкинулася на подушку, не в змозі говорити. Але Зерд мене випередив.

- Ти знищила трьох тварюк.

Дозорні засікли трійку рейдерів, що виходила із лісу. Спочатку все йшло, як зазвичай. Дві тварюки рухалися в бік форту під акомпанемент вереску нюхача. Однак найбільший монстр, вийшовши на відкритий простір, зупинився. Його рухи стали хаотичними, ніби він намагався копати землю. Двоє інших, що вирвалися вперед, раптом розвернулися і накинулися на свого родича. Зав'язалася сутичка. Через кілька хвилин усе було скінчено. Нюхач був мертвий, дві інші тварюки здихали. Схоже, несун вразив монстра отрутою, а той, у свою чергу, завдав йому серйозних ушкоджень.

Я розповіла Зерду про свої спроби вивести тварюк з ладу, пробуджуючи в них спогади людини. Судячи з розповіді Зерда, спроба була успішною. Ймовірно, після пробудження людської пам'яті, інші тварюки починали сприймати свого сородича як ворога і накидалися на нього. Після цього в запеклій сутичці монстри знищували один одного. Це була перемога! Нехай маленька, адже я розуміла, що на всю орду в мене не вистачить сил, але все ж це була перемога. У нас з'явилася надія!

Сьогодні ми мали втілити в життя план з відволікання тварюк. Але мені не судилося виступити в ролі приманки. Дозорний, який займав пост на скелі, помітив кораблі демів. Все почало рухатися. Ми сіли в човен і попрямували до форту. Матійський корабель уже був завбачливо схований у бухті. Галера знялася з якоря і рушила в тому ж напрямку.

Крім гарнізону, в якому налічувалося близько сотні воїнів, ще сто матійців складали загін з військового корабля. Половина з них залишилася на кораблі, а друга сховалася у форті. Уже не вперше я побачила, як Зерд перетворюється в критичній ситуації. Зазвичай спокійна і дещо відсторонена манера поведінки змінювалася жорсткістю і тоном, що не допускав заперечень.

Лучники отримали наказ зайняти позиції на стінах форту, але завчасно не стріляти. За задумом, форт мав виглядати таким, що слабко охороняється. Оскільки весь розрахунок будувався на нападі погані, завданням воїнів, що залишилися в гарнізоні, було тримати оборону форту. Зерд і Конфідус із невеликим загоном мали взяти на себе тих, хто розмовляє з Темрявою. При цьому, Зерд мав намір вдарити від воріт форту, а Конфідус повинен був зайняти придатну для засідки позицію з боку річки, на той випадок, якщо деми наблизяться до стін форту, і з'явиться можливість вдарити з тилу.

Лучники мали почати обстріл тільки тоді, коли човни демів наблизяться до берега. Прийшла думка, що тут не вистачає Дана з його Штучкою. Недоречно, бо який сенс думати про те, чого немає. Але в цей момент Зерд помітив мене і відвів у форт, у вже знайому мені кімнату. Моїм завданням було знешкодити літаючих тварюк, якщо раптом вони з'являться, а також спробувати протистояти тим, хто розмовляє з Темрявою. Зерд вважав, що мені не слід надто захоплюватися знищенням тварюк, і я маю економити сили. Зі мною залишався Амед. Зерд запевняв, що йому дано інструкції, як повернути мене в разі потреби.

Мій благальний погляд у бік Зерда був марний, і я це добре розуміла. Залишитися він не міг - якщо Вартовий не очолить загін у вирішальній битві, люди цього просто не зрозуміють. Він вийшов, навіть не глянувши на мене.

За планом, я мала скористатися талісманом, коли деми підійдуть до берега, щоб не витрачати сили даремно. Потягнувся час очікування. Амед, як зазвичай, полірував свій ніж, а я машинально повторювала про себе латинські вирази, хоч і не розуміла, навіщо вони мені потрібні. Час минав. Не витримавши очікування, я сказала Амеду, що хочу піднятися на стіну і рушила до виходу. Амед сховав ніж і мовчки поплентався за мною. У дворі закінчувалися приготування, але мені дозволили піднятися на стіну. Тут же стояв Зерд.

Галери демів були вже добре помітними. Я не сумнівалася, що деми теж бачать двох Вартових. Летючих тварюк поки що не було видно, та й узагалі тварюк, тож птахи були з нами, і в демів не повинно було залишатися жодних сумнівів.

На галерах прибирали вітрила. Це означало, що вони готуються до бою і передбачають можливий напад з моря. Але у наших кораблів, що перебували в меншості, був наказ атакувати тільки після того, як основна частина ворогів висадиться на берег, а на кораблях демів залишаться здебільшого раби.

Галери демів наблизилися на відстань двох польотів стріли, але ближче підходити не поспішали, оцінюючи обстановку. В цей момент з воріт форту висипав загін матійців. Смертельні вороги демів вишикувалися в бойовий порядок, підняли мечі характерної форми і тричі прокричали: "Матія!". Очолював загін особисто капітан Саєб. У лавах демів, що стояли на палубі, намітився рух. І тут матійці обрушили на них потік образ, де "демські свині" було найпристойнішим виразом.