Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після нічного переляку капітана Буряка слідопити зрозуміли, що вони вже зовсім близько до розгадки.
Щось вийшло з млина.
Чи хтось.
І тепер вони повинні були дізнатися правду.
А де найкраще шукати правду?
Там, де вона була захована.
— Ми повинні оглянути територію біля млина, — сказав Максим, коли вони зібралися під старим дубом біля ставка.
— А що саме ми шукаємо? — запитав Тимко.
— Щось, що дасть нам підказку, як це місце пов’язане з тим, що відбувається.
Іван скептично підняв брови.
— Наприклад, вивіску з написом "Тут живе чудовисько"?
— Наприклад, сліди, предмети, що могли залишитися ще з тих часів, коли зник Ковтун, — уточнила Соломія.
— Чудово, — пробурчав Іван. — Ще й археологи з нас тепер.
— Ну, якщо хочеш, можеш не йти, — підморгнув Тимко.
— Ой, та я вже все одно приречений, — зітхнув Іван.
— Гаразд, тоді беремо ліхтарики, лопатку і йдемо, — сказав Максим.
— Чудово. І хто буде копати?
— Ти, Іване, ти, — посміхнулася Соломія.
Іван лише закотив очі.
Вони вирушили до млина на заході сонця, щоб бути на місці саме в той час, коли Галя знову почне неспокійно мукати.
Корова не підвела.
Щойно вони дійшли до її двору, вона знову повернула голову до млина і почала видавати глухі звуки.
— Все, це офіційно, — сказав Іван. — Ця корова більше за нас знає.
Вони пройшли через високу траву, підходячи до стін млина.
Максим озирнувся.
— Нам треба шукати щось незвичайне.
Соломія подивилася на двері.
Вони були прочинені.
Ніякого замка.
— Ви бачили? Тут немає ніякого замка, — сказала вона.
— Може, його просто зняли? — припустив Тимко.
— Може… — задумався Максим.
Але щось у нього не сходилося.
Ці двері мали бути зачинені.
Але тепер вони відчинялися і зачинялися самі.
А що, якщо колись їх зачиняли спеціально?
І тут…
— Гей! Щось є! — крикнув Іван.
Всі різко повернулися.
Іван стояв біля основи млина і щось відкопував у землі.
Він нагнувся, витягнув щось із трави і потряс у повітрі.
— Дивіться!
Максим підбіг ближче.
У руці Івана був старий, іржавий замок.
Він виглядав старим, але міцним.
І було щось ще.
Він був зірваний із силою.
Метал був погнутий, неначе хтось вирвав його прямо з дверей.
Соломія торкнулася замка пальцями.
— Це ж той самий, яким зачиняли млин.
Тимко пильно подивився на нього.
— Він не просто відкритий…
— Його вирвали. — закінчив Максим.
Настала тиша.
Кому знадобилося виривати замок із дверей?
Що було всередині?
А головне…
Це вирвали ЗЗОВНІ чи ЗСЕРЕДИНИ?
Іван першим порушив мовчання.
— Все, мені не подобається ця історія.
— Вона нікому не подобається, — відповів Максим.
Соломія обережно покрутила замок у руках.
— Якщо цей замок було зірвано…
— То це означає, що колись хтось або щось тут було замкнене, — сказав Максим.
— І воно вибралося? — запитав Тимко.
— Або… — Іван зробив паузу. — Або його випустили.
Діти ще довго дивилися на старий замок.
Він був маленьким, але страшним доказом того, що в цьому млині давно сталося щось серйозне.
Максим перевів погляд на Бублика.
Кіт стояв трохи осторонь, не моргаючи, дивився на двері.
— Ти щось відчуваєш? — пошепки запитав Максим.
Кіт повільно моргнув.
Потім тихо підійшов до замка, нюхнув його…
І різко відсахнувся, настовбурчивши шерсть.
— От і відповідь, — пробурмотів Іван.
— Це погано, правда? — запитав Тимко.
Максим повільно кивнув.
— Це означає, що млин не просто стоїть тут покинутим.
Він колись був запечатаний.
І тепер, коли замок зник…
Щось або хтось там прокинувся.
Слідопити взяли замок із собою.
Тепер вони мали доказ.
Мали підтвердження, що млин колись спеціально зачиняли.
І вони знали, що це означає щось важливе.
— Ми показуємо це дідові Федору? — запитала Соломія.
Максим повільно кивнув.
— Так. Але він нам не скаже нічого просто так.
Іван хитнув головою.
— Ну, це я вже зрозумів.
— Тоді діємо хитріше, — сказав Тимко.
— Як?
— Дамо йому подивитися на замок… і просто дивитимемося, як він відреагує.
Максим усміхнувся.
— Добре. Тоді завтра зранку йдемо до нього.
Іван здригнувся.
— І якщо він теж почне панікувати?
Максим задумався.
— Тоді ми зрозуміємо, що ми ще не бачили найстрашнішого.
Ніхто нічого не сказав.
Бо вони знали…
Ця таємниця ще не закінчилася.
І ця ніч може бути ще страшнішою, ніж попередня.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.
